Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.10.2020 року у справі №905/2398/19

УХВАЛА

03 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/2398/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М. Т.,

представників учасників справи:

позивача - Приватного підприємства "Нормер" (далі - ПП "Нормер", позивач) - не з'явилися,

відповідача - Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПрАТ "Азовсталь", Комбінат, відповідач, скаржник) - Рабко Т. О. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу ПрАТ "Азовсталь"

на рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 (суддя Говорун О. В. ) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 (головуючий - суддя Хачатрян В. С., судді: Ільїн О. В., Россолов В. В. )

у справі № 905/2398/19

за позовом ПП "Нормер"

до ПрАТ "Азовсталь"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ПП "Нормер" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ПрАТ "Азовсталь" про стягнення 1754452,83 грн - основного боргу, 372842,38 грн - пені, 33226,19 грн - 3% річних, 1754,47 грн - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язання за укладеним між сторонами договором на транспортне обслуговування від 27.12.2018 №14/19ТП/156 у частині оплати за отримані послуги, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість, а також нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, у разі якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

До Господарського суду Донецької області 20.02.2020 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості в розмірі 621 293,27 грн. Отже, позивач просив стягнути 1 133
159,56 грн - основного боргу, 372 842,38 грн - пені, 33 226,19 грн - 3% річних, 1 754,47 грн - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 позов задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "Азовсталь" на користь ПП "Нормер" основний борг у розмірі 1 133 159,56 грн, пеню в розмірі 200 000 грн, 3% річних у розмірі 31
937,21 грн та судові витрати у розмірі 22 799,49 грн; у задоволенні інших вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що: доказів оплати відповідачем заборгованості у сумі 1 133 159,56 грн не надано; здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги у сумі 354 869,25 грн; перевіривши розрахунок в частині нарахування 3% річних за вказані періоди, судом встановлено, що вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково, в сумі 31937,21грн; здійснивши самостійно розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, в сумі 1754,45 грн.

При цьому, частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, судом враховано, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність ПРАТ "МК "Азовсталь". На підтвердження обставин, які зазначені в клопотанні про зменшення розміру штрафу, відповідачем надано звіт про фінансові результати станом на 31.10.2019, відповідно до якого збиток становить 5 032 462 грн. Приймаючи до уваги наведене вище, а також враховуючи часткове виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за договором транспортного обслуговування (на суму 621 293,27
грн), приймаючи до уваги строк прострочення та ступінь виконання зобов'язання відповідачем, недоведеність настання негативних наслідків спричинених простроченням оплати відповідачем послуг, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої відповідачу пені до 200
000 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду відповідач звернувся до апеляційного суду зі скаргою, у якій просив рішення Господарського суду Донецької області від
24.06.2020 року змінити у частині визначення розміру пені, а саме з урахуванням всіх фактичних обставин справи, виходячи з загальних принципів справедливості, добросовісності та розумності, в порядку статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) максимально на 90% зменшити розмір стягуваної пені.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 апеляційну скаргу ПрАТ "Азовсталь" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 - без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 20.07.2020 стягнуто з ПрАТ "Азовсталь" на користь ПП "Нормер" інфляційні втрати у сумі 1

754,45 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, ПрАТ "Азовсталь" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у справі №905/2398/19 у частині стягнення пені, а саме максимально на 90% зменшити розмір стягуваної суми пені.

Одночасно у касаційній скарзі відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на стадії касаційного оскарження, вказавши, що документи на підтвердження витрат на правову допомогу відповідача будуть надані у строки, передбачені статтею 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга ПрАТ "Азовсталь" у справі подана після набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 905/2398/19 за касаційною скаргою ПрАТ "Азовсталь" та призначено її до розгляду на 03.12.2020.

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.11.2020 №29.3-02/3195 у зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В. П. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 905/2398/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів:

Малашенкова Т. М. (головуючий), Булгакова І. В., Колос І. Б.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ПрАТ "Азовсталь", із посиланням на частину 2 статті 287 ГПК України, зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України, статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 86 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконних та таких, що не ґрунтується на обставинах справи, судових рішень, та є підставою для їх зміни у порядку статті 311 ГПК України.

При цьому скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18, від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19.

На адресу Касаційного господарського суду 20.11.2020 від ПП "Нормер" надійшов відзив на касаційну скаргу (направлений засобами поштового зв'язку 18.11.2020), в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій.

ПП "Нормер" наголошує на тому, що викладені у касаційній скарзі доводи вже були прийняті до уваги та оцінені судами попередніх інстанцій.

Позивач зазначає, що на підтвердження необхідності зменшення пені на 90% відповідач надав лише копії балансів та звітів про фінансові результати станом на кінець жовтня 2019 року та кінець 2019 року. Вказані документи, на переконання позивача, містять лише узагальнюючу інформацію про результати господарської діяльності відповідача. Жодних інших документів, які б підтвердили доводи відповідача, не надано.

ПП "Нормер" звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від
04.02.2020 № 918/116/19. Так, позивач вказує, що Верховний Суд зазначив, що зменшення розміру пені на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Також позивач вказує на те, що під час вирішення питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Крім того, ПП "Нормер" зазначає, що періодична несвоєчасна та лише часткова оплата послуг призвела до того, що позивач повинен був залучати кредитні кошти банків для належного виконання своїх обов'язків за договором (а саме: придбання паливно-мастильних матеріалів, технічне обслуговування транспортних засобів, оплату праці, сплату податків тощо). Тому, на переконання позивача, стягнута судом пеня у розмірі 200 000 грн лише частково покриває понесені позивачем витрати і не може бути зменшена.

Дослідивши доводи касаційної скарги, відзиву і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини 1 статті 550 ЦК України.

Разом з цим наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Верховний Суд послідовно та неодноразово звертав увагу на те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Отже, майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.

Верховний Суд звертає увагу на те, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Водночас зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від
19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).

У поданій касаційній скарзі (уточненій) ПрАТ "Азовсталь", обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалося на те, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій застосовано положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18, від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд, проаналізувавши оскаржувані судові рішення у справі № 905/2211/19, яка розглядається, та судові рішення, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, встановив відсутність невідповідності висновків, зроблених в судових рішеннях, що оскаржуються, висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Так, зі змісту постанови Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18, на яку послався скаржник, вбачається, що предметом розгляду у цій справі було, зокрема питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу штрафу, суди враховували, зокрема, що: частина залізничної мережі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території; за підсумками роботи за 2017 рік Регіональна філія "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" отримала збиток у сумі 995 118,00 тис. грн, а за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток у сумі 295 676,00 тис. грн, що підтверджується звітами про фінансові результати; позивачем не надано доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки відповідачем вантажів.

У постанові Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду також було питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Під час розгляду вказаної справи, судами враховано, що частина залізничної мережі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, так до початку АТО переважна більшість вантажів прямувала до станцій міста Маріуполь зі станцій Дружківка, Авдіївка через станцію Ясинувата та Донецьк, а зі станцій Придніпровської, Південно-Західної залізниць до станцій міста Маріуполя через станції Покровськ, Ясинувата та Донецьк. Зазначені ділянки мали дві залізничні колії та були електрифікованими. Проте, наразі станція Ясинувата та Донецьк знаходяться на непідконтрольній території і рух потягів у бік міста Маріуполь припинено з осені 2014 року. Вказане спричиняє використання лише одного залізничного сполучення з містом Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничної дороги.

У постанові Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду було стягнення заборгованості за договором постачання природнього газу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. При вирішенні питання зменшення пені суди врахували ступінь виконання Відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором, а саме те, що відповідачем оплачена більша частина вартості поставленого позивачем природнього газу, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, і те, що основним споживачем послуг Відповідача з централізованого теплопостачання являється населення. Також Верховний Суд переглядаючи названу справу вказав, що фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки це не було єдиною підставою для зменшення розміру пені та оцінено судами в сукупності з іншими обставинами.

Таким чином, у постановах від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18, від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, перевіривши судові рішення у цих справах на предмет правильності застосування судами норм матеріального права щодо зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені), дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів у цих справах про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) за клопотаннями відповідачів, врахувавши, що такі висновки зроблені на підставі оцінки наданих сторонами пояснень та доказів та з урахуванням ступеню виконання зобов'язання відповідачами у цих справах, майнового стану сторін, відсутності доказів понесення позивачами у справах збитків в результаті дій відповідачів та виходячи із загальних засад цивільного законодавства. При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з того, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 ГПК України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

У справі № 905/2398/19 суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, встановив, що обґрунтованою сумою пені, яка підлягає задоволенню, є 354 869,25
грн. При цьому, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, судом першої інстанції було враховано, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.

Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність ПрАТ "МК "Азовсталь". Судом також взято до уваги те, що на підтвердження обставин, які зазначені в клопотанні про зменшення розміру штрафу, відповідачем надано звіт про фінансові результати станом на 31.10.2019, відповідно до якого збиток становить 5032462грн. Крім того, судом було враховано часткове виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за договором транспортного обслуговування, приймаючи до уваги строк прострочення та ступінь виконання зобов'язання відповідачем, недоведеність настання негативних наслідків спричинених простроченням оплати відповідачем послуг. Враховуючи вище викладене, місцевий господарський суд, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої відповідачу пені до 200 000 грн (тобто зменшив суму пені, що підлягала стягненню з відповідача, майже на 44 %).

Враховуючи викладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається ( №905/2398/19), та у справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

Отже, колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18, від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

Верховний Суд зазначає, що аргументи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов'язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов'язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги ПрАТ "Азовсталь" не підлягають розгляду, оскільки ці доводи необґрунтовані наявністю випадків, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України.

Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені у наведених вище справах дозволяє стверджувати, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. Верховний Суд не надавав у зазначених вище справах висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому немає підстав вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, як це мало місце у зазначених вище справах, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації дискреційних повноважень слід вважати законним.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

При цьому зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного в цій ухвалі беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими судами. Проте, Верховний Суд зазначає, що твердження позивача з посиланням на практику Верховного Суду у справі № 918/116/19 є викривленням дійсного змісту названої постанови Верховного Суду, оскільки у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 Верховний Суд вказавши, що:

-загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність;

- господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо;

- при цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав, -

дійшов висновку про те, що зазначені критерії дотримані судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені та обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що Верховним Судом у названій справі не зазначено про те, що тільки такий варіант реалізації дискреційних повноважень слід вважати законним, адже, як вже зазначалося, суд вирішує клопотання про зменшення пені у кожному конкретному випадку з урахуванням доказів наданих на підтвердження своїх доводів заявником та конкретних обставин справи встановлених судом.

Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United
Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

З огляду на викладене Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Азовсталь" на рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у справі № 905/2398/19.

Враховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції не розглядає вимоги, викладені у касаційній скарзі ПрАТ "Азовсталь".

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у справі № 905/2398/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос