Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.02.2020 року у справі №910/4086/19

УХВАЛА

06 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4086/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Вікос"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2019 року (головуючий - Мартюк А. І., судді - Зубець Л. П., Буравльова С. І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 24 червня 2019 року (суддя Сівакова В. В. ) у справі

за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Вікос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Екс",

про стягнення 35 587,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2020 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Вікос" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2019 року і рішення Господарського суду міста Києва від 24 червня 2019 року у справі № 910/4086/19, подана 15 січня 2020 року.

За наслідками перевірки матеріалів касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 910/4086/19 зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, на які поширюється дія цієї частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову є стягнення 35 587,32 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн станом на 2020 рік), а тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Оскільки у касаційній скарзі не наведено, а Суд з власної ініціативи не знайшов жодної з передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2019 року і рішення Господарського суду міста Києва від 24 червня 2019 року у малозначній справі № 910/4086/19, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Суд зазначає, що у подібних правовідносинах заявникам слід враховувати, що Верховний Суд є судом права і використання ним оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя з огляду на високий статус касаційного суду.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Вікос" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2019 року і рішення Господарського суду міста Києва від 24 червня 2019 року у справі № 910/4086/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко

Судді І. С. Берднік

В. Г. Суховий