УХВАЛА

28 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13109/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Кропивна Л. В., Руденко М. А.)

у справі № 910/13109/18

за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стил Форт" та 2) ОСОБА_1

про стягнення 1 295 191,59 грн,

(у судовому засіданні взяли участь: Відповідач 2 - Зайцев О. В., представник Відповідача 2 - Головков Є. І.)

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стил Форт" (далі - відповідач 1, ТОВ "Стил Форт") та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про стягнення коштів у розмірі 1 295 191,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання ТОВ "Стил Форт" умов договору банківського обслуговування, у останнього виникла заборгованість у розмірі 1 295 191,59 грн, яку позивач просить солідарно стягнути з першого відповідача та ОСОБА_1, який є поручителем позичальника за договором поруки від 29.05.2015 № РOR1432898962983.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі № 910/13109/18 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТОВ "Стил Форт" та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість по кредиту в розмірі 970 836,07 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 171 028,97 грн, пеню в розмірі 153 326,55
грн. Стягнуто судовий збір.

04.11.2019 Північним апеляційним господарським судом винесено постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі № 910/13109/18 скасовано та ухвалено нове, яким позов АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Стил Форт" та ОСОБА_1 про стягнення 1 295 191,59 грн задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Стил Форт" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість по кредиту в розмірі 970 836,07 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 171 028,97 грн, пеню в розмірі 153 326,55 грн. Стягнуто судовий збір.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дійшли висновку про невиконання позичальником зобов'язань за договором банківського обслуговування, внаслідок чого підлягає стягненню кредитна заборгованість із позичальника та поручителя.

ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 910/13109/18 скасувати в частині стягнення заборгованості з нього, позову заяву в цій частині залишити без задоволення.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається, зокрема, на припинення поруки за договором поруки на підставі частини 1 статті 559 ЦК України. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не врахував того, що ОСОБА_1 як поручитель не надавав письмової згоди на збільшення кредитного ліміту ТОВ "Стил Форт" з 200 000,00 грн до 1 000 000,00 грн, що виключає солідарну відповідальність за невиконання товариством своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування.

Постанова апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 910/13109/18 в цій частині аргументована таким:

"Стосовно доводів апелянта про те, що порука за договором від 29.05.2015 є такою, що припинилася в силу ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки зміна кредитного ліміту, що відбулась без згоди поручителя, призвела до збільшення обсягу відповідальності останнього, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору поруки) порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що припинення поруки спричинюють такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки якщо під час виконання Угоди 1 та Угоди 2 зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Таким чином, умовами договору поруки сторонами передбачена можливість збільшення зобов'язань боржника, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя та при цьому останнім надано згоду на таке збільшення без будь - яких додаткових узгоджень при цьому.

Крім цього, відповідно до п. 1.2. договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Поручитель з умовами Угоди 1 та Угоди 2 ознайомлений (п. 1.3 договору).

Цивільне законодавство презюмує свободу договору та обов'язковість виконання, зміст якого, в силу статті 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, слід дійти висновку, що згода поручителя на забезпечення порукою виконання зобов'язань за основним договором з усіма можливими змінами та доповнення до нього, включаючи й ті, що можуть бути укладені в майбутньому, свідчить про відсутність правових підстав для припинення поруки за частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України у випадку внесення змін до основного договору в подальшому.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі №922/699/17.

За наведених обставин, доводи апелянта про припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю".

Вказані висновки апеляційного господарського суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.08.2019 у справі № 910/12419/18 та від 01.11.2019 у справі № 910/13490/18. Колегія суддів із висновками Верховного Суду у зазначених справах погоджується і не вбачає підстав від них відступати.

Разом з тим, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається постанову Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.12.2018 у справі № 569/8360/16-ц, у якій Суд із системного аналізу положень пунктів 1.1. та 4.2. договору поруки (які є ідентичними з договором поруки у даній справі) прийшов до висновку про припинення поруки, оскільки збільшення кредитного ліміту за кредитними зобов'язаннями мало відбуватись за письмовим погодженням з поручителем. Колегія суддів Касаційного цивільного суду у цій постанові зазначила, що, встановивши, що кредитний ліміт за кредитними зобов'язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що на підставі частини 1 статті 559 ЦК України порука є припиненою.

Відповідно до частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у подібних правовідносинах (аналогічні положення пунктів договорів поруки (укладених з тим самим комерційним банком) щодо збільшення зобов'язань основного боржника, внаслідок чого збільшується відповідальність поручителя), викладеному у постанові Касаційного цивільного суду від 26.12.2018 у справі № 569/8360/16-ц, а тому справа № 910/13109/18 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтею 302 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/13109/18 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

Г. М. Мачульський