Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2021 року у справі №285/1439/20

УХВАЛА

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 285/1439/20

адміністративне провадження № К/9901/3395/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року

у справі №285/1439/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:? визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про повернення на доопрацювання поданих позивачем документів для призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 16 січня 2014 року, внаслідок травми, так, пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, оформлене протокольним рішенням Комісії з розгляд питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 13 березня 2020 року №42; ? зобов'язати відповідача призначити нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановлених законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи з 16 січня 2014 року травми, так, пов'язана із виконанням обов'язків військової служби відповідно до постанови КМУ від 25 березня 2013 року № 975.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

26 січня 2021 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №285/1439/20.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання до суду обґрунтування наявності виняткових обставин передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі? КАС України) та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів дати отримання оскаржуваного рішення або навести інші підстави з відповідними доказами.

На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник направив до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнену касаційну скаргу із обґрунтуванням наявності виняткових обставин передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

В клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження позивач зазначив, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не отримував, а з його текстом ознайомлений 25 січня 2021 року із Єдиного державного реєстра судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги.

На виконання вищезазначеної ухвали скаржником направлено до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник зазначив, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не отримував, а з його текстом ознайомлений 25 січня 2021 року із Єдиного державного реєстра судових рішень. Також посилається на те, що в матеріалах справи міститься лист апеляційного суду про направлення оскаржуваної постанови йому не на офіційну, а на недіючу особисту електронну адресу, копію якого додано до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до ч. 3 ст. 329 КАС України, строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

В даному випадку, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог КАС України, дотримання строків касаційного оскарження при первинному зверненні до суду зі скаргою та бажання заявника, що підтверджується сукупністю послідовних та регулярних дій, реалізувати своє права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі у строк, який не перебільшує термін для усунення недоліків касаційної скарги, визначений положеннями ст. 332 КАС України є підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 20 червня 2019 року у справі №826/12030/18, від 22 січня 2021 року у справі №580/1728/20, від 18 травня 2021 року у справі №826/7041/18.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з п.п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей п.п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом дослідження, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені в справі незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень ч. 5 ст. 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд також звертає увагу на положення п. 32 Копенгагенської Декларації, схваленої 12-13 квітня 2018 року у Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Крім того, серед основних напрацьованих Європейським судом з прав людини підходів до касаційного перегляду судових рішень та, відповідно, застосування "процесуальних фільтрів" до такого перегляду слід віднести наступні:

- Конвенція не зобов'язує держави створювати апеляційні або касаційні суди, проте, якщо вони створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій п. 1 ст. 6 ЄКПЛ на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти.

- право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбачуваним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

- сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору або наявність сумнів у правильності рішення, яке набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення.

- жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

- головною функцією судів вищих інстанцій з перегляду є розгляд правових питань, що мають важливе та виключне значення, усунення фундаментальних правових помилок і недоліків, допущених судами нижчих інстанцій, забезпечення єдності судової практики, уніфікованого та єдиного застосування права, а не новий розгляду справи.

В уточненій касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів "а " та "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа становить виняткове значення для позивача.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. А посилання скаржника на існування обставин визначених пп. "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених пп. "а " - "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Також в касаційній скарзі позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які висловлені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі №807/15426/18, від 26 жовтня 2018 року у справі №820/2504/18, від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18, від 20 травня 2019 року у справі №752/19447/15, від 21 січня 2021 року у справі №240/4887/18.

Посилання скаржника на правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17, від 26 жовтня 2018 року у справі №820/2504/18, від 20 травня 2019 року у справі №752/19447/15, від 21 січня 2021 року у справі №240/4887/18 є необґрунтованим, оскільки вищезазначені рішення прийняті у справах із іншими фактичними обставинами. Так підставою повернення документів щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у цій справі є ненадання документу, що свідчить про причини та обставини поранення позивача. Дані обставини справи не є подібними до тих що виникли у справах №750/5074/17, №820/2504/18, №752/19447/15, №240/4887/18.

Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18, оскільки судом апеляційної інстанції зазначено, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення, а саме протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії №3067 від 04 грудня 2013 року, довідка до акта огляду МСЕК серії 10ААБ №660493 та записи в медичній книжці не містять відомостей про обставини поранення позивача.

Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №807/15426/18, колегія суддів зазначає, що така відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень та у матеріалах касаційної скарги, а відтак відсутня можливість надати оцінку щодо застосування такого висновку, у межах цієї справи.

Так, скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями ч. 2 ст. 341 КАС України.

Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у вказаній справі, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню в розумінні ст. 328 КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Науменко проти України" (заява № 41984/98, п. 52), правова певність (визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи; цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи; повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни

рішень; перегляд в порядку нагляду не може розглядатися як прихована апеляція, і сама можливість двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду; відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а передбачені ст. 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи відсутні у касаційній скарзі, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Поновити строк ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №285/1439/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №285/1439/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. В. Желєзний Я. О. Берназюк Н. В. Коваленко