Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.12.2020 року у справі №240/1819/20

УХВАЛА

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 240/1819/20

адміністративне провадження № К/9901/34604/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т. Г.,

суддів: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.,

перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №240/1819/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИЛ:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень

24 лютого 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Управління Держпраці у Житомирській області, у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ03/ЖТ0036/97/АВ/П/ТД-ФС від 20 січня 2020 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року, задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ03/ЖТ0036/97/АВ/П/ТД-ФС від 20 січня 2020 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1416 грн 90 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області задоволено повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови - скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, та залишити без змін рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Губська О. А., судді: Білак М. В., Мельник - Томенко Ж. М., справу передано головуючому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року задоволено заяви суддів Губської О. А., Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М. про самовідвід.

Відведено суддів Губську О. А., Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М. від розгляду касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №240/1819/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 240/1819/20 між суддями від 22 грудня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т. Г., судді: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю., справу передано головуючому судді.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно пункту 6, 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 6, 10 частини 6 статті 12 КАС України справи незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відповідно до статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2020 року становить 2 102,00 грн.

Предметом оскарження у даній справі є визнання протиправною та скасування постанови суб'єкта владних повноважень про накладення штрафу на суму 141 690
грн.

Зазначена у постанові сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, значення справи для сторін і суспільства, критеріїв визначених статтями 12, 257 КАС України, а також того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 12 КАС України), Верховний Суд вважає, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Також в касаційній скарзі позивач посилається на частину 4 статті 328 КАС України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

В решті, позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, без наведення обґрунтованих підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №240/1819/20.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик