Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.06.2018 року у справі №755/12839/17

УХВАЛА

29 жовтня 2018 року

Київ

справа №755/12839/17

провадження №К/9901/58474/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.

Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

03 серпня 2018 року касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м.

Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у зазначеній справі подано засобами поштового зв'язку.

10 вересня 2018 року скаргу передано судді-доповідачу для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд ухвалою від 17 вересня 2018 року визнав неповажними причини пропуску позивачем строку на касаційне оскарження судових рішень та залишив касаційну скаргу без руху з підстави, передбаченої частиною 3 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Скаржникові надано строк у десять днів із дня вручення копії зазначеної ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.

На виконання вимог суду представник відповідача надіслав заяву в якій просив визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.

Проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Судом касаційної інстанції встановлено, що з касаційною скаргою заявник звертається не вперше. Ухвалою від 25 червня 2018 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у цій справі з мотивів неналежного підтвердження представництва інтересів позивача в суді. Копію цієї ухвали позивач отримав 17 липня 2018 року.

Вдруге заявник подав касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі 3 серпня 2018 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Порушене у касаційній скарзі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копію загаданої ухвали Верховного Суду від 25 червня 2018 року представник позивача отримав 2 серпня 2018 року. Втім, доказів, які б засвідчували вірогідність повідомлених обставин, долучено не було.

Викладене в сукупності стало підставою для визнання неповажними причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.

Згідно з частиною 3 статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 332 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, автор повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.

Разом із цим, на виконання ухвали від 17 вересня 2018 року про залишення касаційної скарги без руху представник позивача заявою, датованою 10 жовтня 2018 року, просив поновити строк на касаційне оскарження судових рішень. В обґрунтування зазначив, що копію ухвали Верховного суду про повернення первісної касаційної скарги представник позивача отримав з запізненням у зв'язку з відсутністю за місцем проживання через сімейні обставини, а тому, за твердженням скаржника, строк касаційного оскарження ним пропущено з поважних причин.

Водночас, належних доказів на підтвердження зазначеній обставині (конверту з відміткою поштової установи тощо) заявник не надав.

Отже, станом на 29 жовтня 2018 року не наведено доказів наявності об'єктивних перешкод для вчасного подання касаційної скарги на вказані судові рішення.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що вказані представником позивача обставини не можуть бути визнані судом поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судових рішень.

Пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

ухвалив:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_2 строку на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі у справі № 755/12839/17.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 755/12839/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич