Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.06.2021 року у справі №380/8061/20

УХВАЛА

29 липня 2021 року

Київ

справа №380/8061/20

адміністративне провадження №К/9901/18632/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року

у справі №380/8061/20

за позовом ОСОБА_1

до Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області

про визнання дій неправомірними, скасування відповідей, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі №380/8061/20.

19 травня 2021 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №380/8061/20.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до такої не додано документа про сплату судового збору або докази наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник просив звільнити його від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги, у зв'язку із незадовільним станом матеріального становища на підставі ч. 1 ст. 133 КАС України та пп. "г " п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір". На підтвердження вказаного, додано копію довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про доходи № 2717421757776712 за період з 01 листопада 2020 року по 30 квітня 2021 року.

Колегія суддів зазначає, що для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі №160/2065/19.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" малозабезпечена сім'я - це сім'я, яка з поважних або незалежних причин від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Статтею 3 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" встановлено, що малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України мають право на державну соціальну допомогу

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Cтаттею 1 Закону України "Про охорону дитинства" багатодітна сім'я - сім'я встановлено, що в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує (до складу багатодітної сім'ї включаються також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років).

Підтвердженням статусу багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї є, зокрема посвідчення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження власного майнового стану (довідки органів доходів і зборів про розмір річного доходу позивача за попередній календарний рік; інформації органу соціального захисту та/або органу місцевого самоврядування про те, що ОСОБА_1, являється членом малозабезпеченої сім'ї, довідки про склад сім'ї із декларацією про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї, довідки про отримання державної саціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, посвідчення батьків багатодітної сім'ї тощо), а тому - підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні, зокрема на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 800/313/17.

При цьому, додана до касаційної скарги довідка Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про доходи № 2717421757776712 за період з 01 листопада 2020 року по 30 квітня 2021 року не є допустимим доказом для звільнення від сплати судового збору, оскільки на підставі такої не можливо пересвідчитись у розмірі отриманого доходу ОСОБА_1 за весь рік, що передував року подання касаційної скарги (відповідно до вимог підпункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір"), а також у тому, що скаржник дійсно є членом малозабезпеченої чи баготодітної сім'ї.

Верховний Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини незадовільного майнового стану ОСОБА_1 та відсутність у нього коштів для сплати судового збору за подання касаційної скарги, не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення скаржника від такої сплати при зверненні до суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя (справа "Креуз проти Польщі"), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.

Це пов'язано з тим, що, на думку Європейського суду з прав людини, судовий збір є таким обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів (справа "Шишков проти Росії").

Разом з тим, Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути "розумним", тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий його розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії".

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Ґолдер проти Сполученого Королівства").

Водночас, "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети ("Креуз проти Польщі").

Відтак, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України в встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, про можливість продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, скаржнику необхідно виправити недоліки касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом надання до суду документа про сплату судового збору або докази наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги висловлена Верховним Судом в ухвалах від 11 січня 2021 року у справі №380/353/20та від 29 червня 2021 року у справі №826/20538/14.

У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, скарга буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п.1 ч. 4 ст.169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.

Керуючись ст.ст. 121, 330, 332, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін