Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2020 року у справі №420/5084/19

УХВАЛА

28 липня 2020 року

м. Київ

справа № 420/5084/19

адміністративне провадження № К/9901/18065/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Дашутіна І. В., Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 420/5084/19 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України від 2 серпня 2019 року № 988-о в частині звільнення за підпунктом "б " пункту 61, підпункту "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "По військовий обов'язок і військову службу" у запас Збройних сил України майора Желязкова М. І.;

визнати протиправним та скасувати наказ Управління СБУ в Одеській області № 405-ос від 16 серпня 2019 року;

поновити позивача на посаді спеціаліста 1 категорії відділу охорони державної таємниці Управління СБУ в Одеській області;

зобов'язати Управління СБУ в Одеській області продовжити строк військової служби позивача на посаді спеціаліста 1 категорії відділу охорони державної таємниці Управління СБУ в Одеській області за контрактом на 10 (десять) років.

зобов'язати Управління СБУ в Одеській області виплатити майору позивачу грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що при прийнятті рішення про звільнення з військової служби позивача у зв'язку із закінченням строку контракту, правомірно було взято до уваги наявність низки не знятих дисциплінарних стягнень, керівництвом Управління та Служби враховано правові норми, які регулюють зазначені правовідносини, системний характер невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань, передбачених укладеним з ним контрактом та висновок попередньої атестації.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі-Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач працював на посаді спеціаліста 1 категорії відділу охорони державної таємниці Управління СБУ в Одеській області.

Отже, він не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні ~law19~, а відтак ця справа належить до справ незначної складності.

Як вбачається з ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року зазначену справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та №35548/06).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 420/5084/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак І. В. Дашутін О. Р. Радишевська