УХВАЛА

про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа №160/15864/20

провадження №К/9901/10662/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021

у справі №160/15864/20

за позовом ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів та моральної шкоди.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив:

- визнати незаконними дії, протиправними бездіяльність відповідача щодо невнесення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів та такими, що порушують норми ст. 24 (дискримінація) ст. 41 (гарантія права власності) Конституції України;

- визнати право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договорами банківського вкладу (депозиту) №080807 від 12 лютого 2015 року в розмірі 5000 доларів США (129592,62 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривни 62 коп. ) еквівалент суми за курсом НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації);

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування (лист №27 від 20 січня 2016 року), внести до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплати відшкодування у розмірі 129592,62 грн. за рахунок коштів Фонду ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) Класичний №080807 від 12 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ АБ ЗЛАТОБАНК;

- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційне збільшення) у розмірі 73371,34 грн. (сімдесят три тисячі триста сімдесят одна гривня 34 копійки);

- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 21783,23 грн. (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят грн. 23 копійки);

- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 500000 (п'ятсот тисяч) грн.

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору було відмовлено. Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

3. Оскільки позивачем вимоги ухвали суду від 02.12.2020 про залишення позовної заяви без руху не було виконано, то ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

4. Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору у розмірі 2102 грн.

6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено, апеляційну скаргу - повернуто.

7. Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021, а справу № 160/15864/20 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник апеляційної скарги у встановлений строк не усунув недоліки апеляційної скарги, залишеної без руху. Суди послались на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/777/16 та ухвалу Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №140/3043/19.

IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. У своїй касаційній скарзі заявник наголошує, що суд апеляційної інстанції незаконно повернув апеляційну скаргу, оскільки у спірних правовідносинах позивач є споживачем фінансових послуг, а отже на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільняється від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням його прав.

10. В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на правові позиції, висвітлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/649/16 та від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №826/14519/18 і від 29.07.2020 у справі №761/736/20.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

12. Предметом спору у цій справі є невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання відповідача внести зміни та доповнення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом внесення відомостей щодо рахунку, що належить ОСОБА_1.

13. Відповідно до ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

14. Скаржник зазначив, що він у спірних правовідносинах є споживачем фінансових послуг, а отже на підставі ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільняється від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням його прав.

15. Таким чином, для вирішення цього спору слід встановити, чи розповсюджується на спірні правовідносини дія ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

16. Відкриваючи касаційне провадження у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що позивач на підставі закону звільнений від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги як споживач фінансових послуг, виконавцем яких є банк.

17. Проте, під час підготовки до розгляду справи по суті спору, колегією суддів встановлено наявність неоднакового застосування Верховним Судом ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" в аналогічних правовідносинах.

18. Так, в ухвалі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №140/3043/19 Суд зазначив, що дія ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Окремо суд зазначив, що зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №817/777/16.

19. Натомість, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №826/14519/18 Суд, посиланням на правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справах №817/649/16, №817/777/16 та постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 817/649/16, від 10.09.2019 у справі №640/1374/19 та від 30.09.2019 у справі №640/1677/19, дійшов висновку, що дія ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

20. Таким чином, в абсолютно ідентичних правовідносинах Верховний Суд по-різному застосував норму ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", пославшись при цьому на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/777/16.

21. Зі змісту цієї постанови Великої Палати Верховного Суду вбачається, що предметом спору у зазначеній справі були правовідносини, що виникли між фізичною особою та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування депозитних коштів позивача.

22. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.06.2016 повернув касаційну скаргу позивача у зазначеній справі, оскільки останній не сплатив судовий збір за подання такої скарги. При цьому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що укладання договору банківського вкладу (депозиту) не є відносинами споживчого кредитування у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", а тому позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

23. В мотивувальній частині постанови від 15.05.2019 у справі №817/777/16 Суд зазначив, що:

дія ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

24. При цьому, за результатом розгляду справи Верховний Суд ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.06.2016 скасував, а справу направив на розгляд до Касаційного адміністративного суду. Також, за текстом рішення міститься наступний висновок:

ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставним висновок касаційного суду, що дія ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на позивачку, а тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 18.06.2016 про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 у зв'язку з несплатою судового збору, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

25. Своєю чергою, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/649/16 (предметом спору у зазначеній справі були правовідносини, що виникли між фізичною особою та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування депозитних коштів позивача) міститься такий правовий висновок:

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що дія ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставним висновок касаційного суду про те, що дія ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на позивача, а тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.09.2016 про повернення касаційної скарги ОСОБА_2 у зв'язку з несплатою судового збору є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

26. Колегія суддів у цій справі зазначає, що в контексті вимог Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про захист прав споживачів", вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їхнім виконавцем, який відповідає за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов'язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

27. Крім того, у постанові від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з Фонду майнової відповідальності за договором банківського вкладу позивач як споживач фінансових послуг звільняється від сплати судового збору за ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не тільки при поданні позовної заяви, а й на наступних стадіях цивільного процесу.

28. З огляду на це, вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, через неналежне виконання договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі ч. 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

29. Колегія суддів зауважує, що дія наведеної норми поширюється також і на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме - організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

30. З огляду на викладене, існує необхідність відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 15.05.2019 у справі №817/777/16 (п. 23 цього судового рішення).

31. За змістом статті 346 КАС України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

32. Таким чином, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст. 346, 347 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Справу №160/15864/20 передати на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. А. Єзеров

Суддя Н. В. Коваленко

Суддя В. М. Кравчук