Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2020 року у справі №280/142/19
Ухвала КАС ВП від 29.01.2020 року у справі №280/142/19

УХВАЛА

23 січня 2020 року

м. Київ

справа №280/142/19

адміністративне провадження №К/9901/764/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області (ГУ ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від
31.10.2019 у справі за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 04.04.2019 позов Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДФС від 08.11.2018 №0105085907 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 17' 491,14 грн та в частині нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 2682,51 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

ГУ ДФС оскаржило це рішення, подавши 27.08.2019 апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 17.09.2019 залишив без руху як таку, що подана з порушенням вимог статей 295 296 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, а вказані підстави у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору). Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд зазначив, що сам по собі факт відсутності коштів для сплати судового збору не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки складнощі щодо сплати судового збору є суб'єктивною обставиною і не можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою. Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня отримання її копії усунути зазначені недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду заяви із зазначенням інших (поважних) підстав для поновлення строку та документа про сплату судового збору у розмірі 2881,50 грн.

У межах встановленого апеляційним судом строку відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та усунення недоліків його апеляційної скарги, обґрунтоване тими ж підставами, які суд визнав неповажними, залишаючи апеляційну скаргу без руху ухвалою від 17.09.2019.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.10.2019 визнав неповажними наведені відповідачем у клопотанні підстави для поновлення строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення суду першої інстанції від 04.04.2019 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від
17.09.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення і направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що ним вживалися заходи із реалізації права на апеляційне оскарження, зокрема у межах строку, визначеного судом для усунення недоліків апеляційної скарги, було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору, що свідчить про добросовісне ставлення до наявних у нього прав та обов'язків і зацікавленість у перегляді справи; вказує, що позбавлення права на оскарження судового рішення через відсутність можливості сплатити судовий збір неприпустимо.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, зокрема щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Відповідач у строк, встановлений ухвалою суду апеляційної інстанції від
17.09.2019, не усунув недоліки апеляційної скарги, не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених ним причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки недостатність/відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду