Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.12.2020 року у справі №500/174/20

УХВАЛА

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 500/174/20

адміністративне провадження № К/9901/32442/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Жука А. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року

у справі №500/174/20

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

УСТАНОВИЛ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр, відповідач) щодо не поновлення його на роботі протиправною; стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14 липня 2017 року по день винесення судового рішення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо не поновлення позивача на посаді.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 12 вересня 2017 року по 06 травня 2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі № 500/174/20 змінено, доповнивши третій абзац резолютивної частини словами "в сумі 332 708 (триста тридцять дві тисячі сімсот вісім) гривень 32 коп."

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, а справу направити на новий розгляд.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з положеннями частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин 3 та 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справах розглянутих за правилами спрощеного провадження, судом не встановлені, таких застережень касаційна скарга також не містить.

Суд не приймає посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду висловлені у постанові від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16 оскільки, висновок зроблений за інших фактичних обставин справи.

Разом із тим, Суд не приймає посилання заявника в частині необхідності врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №0640/4691/18, від 12 серпня 2020 року у справі №2-а-3279/10/1970, від 26 червня 2019 року у справі №813/5855/15, оскільки ці справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, отже, висновок Верховного Суду щодо розгляду спірних правовідносин не є остаточним.

Оскільки заявником не зазначено та судом не встановлені обставини, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Верховний Суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №500/174/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак А. В. Жук