Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.10.2020 року у справі №500/2431/19

УХВАЛА

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 500/2431/19

адміністративне провадження № К/9901/26656/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стеценка С. Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №500/2431/19 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт виконавчого комітету Тернопільської міської ради №692 від 17.08.2016 "Порядок присвоєння та зміни адресних номерів об'єктам нерухомості у м. Тернополі" в частині надати засвідчену належним чином копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою;

- визнати бездіяльність виконавчого комітету Тернопільської міської ради протиправною та зобов'язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради скасувати індивідуальний акт управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради від 31.05.2018 №514/14;

- визнати бездіяльність виконавчого комітету Тернопільської міської ради протиправною та зобов'язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради прийняти рішення, яким зобов'язати управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради присвоїти адресний номер прийнятому до експлуатації об'єкту.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
17.09.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

З рішення суду першої інстанції вбачається, що дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас імперативними приписами пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, касаційна скарга не містить підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за наявності яких можуть бути оскаржені судові рішення у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 та 5 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 чи 5 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від
15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №500/2431/19 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. Г. Стеценко