Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №826/7029/16

УХВАЛА

25 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/7029/16

адміністративне провадження №К/9901/58818/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Митний пост "Херсон-центральний" митниці ДФС у Херсонській області, про визнання постанови незаконною,

встановив:

03 серпня 2018 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

10 вересня 2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в частині несплати судового збору.

Заявникові надано строк у десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

На виконання вимог вищенаведеної ухвали скаржник надіслав клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу вказаної касаційної скарги.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.

При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.

Клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору мотивовано скрутним матеріальним становищем, втім жодних доказів на підтвердження свого матеріального стану (як-то довідка органу доходів і зборів тощо) скаржник не надав.

Вказане унеможливлює констатацію судом скрутного матеріального становища заявника та, відповідно, застосування у даному випадку пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відсутні.

Інших заяв чи клопотань до суду касаційної інстанції заявник не подав.

Таким чином, станом на 25 жовтня 2018 року заявник не усунув недоліки касаційної скарги, що стали підставною для залишення її без руху.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 169 248 329 330 332 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 826/7029/16 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Митний пост "Херсон-центральний" митниці ДФС у Херсонській області, про визнання постанови незаконною повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя М. І. Смокович