Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2020 року у справі №640/18085/18
Ухвала КАС ВП від 05.11.2019 року у справі №640/18085/18

УХВАЛА

23 січня 2020 року

м. Київ

справа №640/18085/18

адміністративне провадження №К/9901/36340/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України (ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ''Віксен ком'' до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 14.03.2019 позов ТОВ ''Віксен ком'' задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 21.09.2018 №924314/41949960, №924312/41949960, №924315/41949960, №924316/41949960, №924313/41949960 про відмову у реєстрації поданих ТОВ ''Віксен ком'' податкових накладних від 11.08.2018 №18-21 та від 14.08.2018 №29 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язав ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 11.08.2018 №18-21 та від 14.08.2018 №29 датою їх фактичного надходження до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

ДФС оскаржило це рішення, подавши 15.10.2019 апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 28.10.2019 залишив без руху як таку, що подана з порушенням вимог статей 295 296 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, а в заяві не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору). Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня отримання її копії усунути зазначені недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду заяви про поновлення строку із зазначенням поважних підстав для його поновлення та документа про сплату судового збору у розмірі 26' 430,00 грн.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.11.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення суду першої інстанції від 14.03.2019 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, встановив, що копію ухвали суду від 28.10.2019 відповідач отримав
04.11.2019, що підтверджується наявним в матеріалах провадження повідомленням про вручення поштового відправлення, яке надійшло на адресу суду 25.11.2019.

Проте, на дату постановлення ухвали від 26.11.2019 ДФС не надало належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не навело нових достатніх обставин для поновлення пропущеного строку.

ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
26.11.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення і направити матеріали справи до цього ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на обмежене фінансування видатків для сплати судового збору, проте суд апеляційної інстанції ці обставини не врахував.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, зокрема щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Відповідач у строк, встановлений ухвалою суду апеляційної інстанції від
28.10.2019, не усунув недоліки апеляційної скарги, не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи ДФС, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених відповідачем причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки недостатність/відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду