Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2020 року у справі №0440/6077/18

УХВАЛА

26 жовтня 2020 року

Київ

справа № 0440/6077/18

адміністративне провадження № К/9901/26889/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М. М., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС, який є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від
28.01.2020 у справі №0440/6077/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Вперше касаційну скаргу у цій справі Офіс великих платників податків ДПС, який є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - Офіс, скаржник), подав 13.02.2020, яку ухвалою від 26.02.2020 було залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, оскільки до касаційної скарги не було додано документ про сплату судового збору та не зазначено підстави, на яких подається касаційна скарга.

Верховний Суд ухвалою від 19.05.2020 продовжив строк для усунення недоліків касаційної скарги.

На виконання зазначеної ухвали суду, скаржник подав платіжне доручення від
22.05.2020 №527, проте не зазначив підстави, які передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України, але вказав, що повернення попередньо поданих касаційних скарг через відсутність посилання на пункт (пункти) статті 328 КАС України, при наявності чіткого обґрунтування являється надмірним формалізмом. Верховний Суд ухвалою від 15.06.2020 касаційну скаргу повернув як таку, що не містить обов'язкових підстав касаційного оскарження.

10.07.2020 Офіс вдруге подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2020 касаційну скаргу залишено без руху як таку, що подана з порушенням вимоги пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України: у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

На виконання вимог зазначеної ухвали скаржник надав клопотання про усунення недоліків касаційної скарги та вказав, що підставою касаційного оскарження судових рішень є порушення судами попередніх інстанцій пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 120.1.1 статті 120.1 Податкового кодексу України та порушення норм процесуального права (статей 72, 242 КАС України). При цьому Офіс зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №808/3250/17.

Верховний Суд ухвалою від 17.09.2020 повернув касаційну скаргу та зазначив, що правовідносини у справі, в якій зроблено висновок Верховного Суду, на який посилається Офіс ВПП ДПС, і у справі № 0440/6077/18 не є подібними. Так, у справі №0440/6077/18, спірні правовідносин хоча також виникли у зв'язку із застосуванням до позивача контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, але нездійснення реєстрації податкових накладних відбулось з вини контролюючого органу, що встановлено судовим рішенням у справі, яке набрало законної сили. Відтак, суд дійшов висновку, що зазначена скажником постанова Верховного Суду не може бути прикладом іншого правозастосування як підстава касаційного оскарження, встановлена пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

19.10.2020 до суду втретє надійшла касаційна скарга Офісу, направлена до суду поштою 16.10.2020.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі міститься посилання, що вона подається відповідно до пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, яким встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у виключних випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах

Обґрунтовуючи наявність зазначеної підстави для касаційного оскарження та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, скаржник посилається на те, що Верховний Суд не викладав висновок стосовно обставин припинення дії договору про визнання електронних документів до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів у зв'язку зі зміною генерального директора підприємства та внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що призвело до несвоєчасної реєстрації податкових накладних внаслідок автоматичного припинення дії первісного договору, укладеного за електронним цифровим підписом попереднього директора.

Разом з тим, зазначені посилання скаржника не відповідають дійсним мотивам, з огляду на які суди вирішили спір. Так, суди попередніх інстанцій виходили з того, що нездійснення реєстрації податкових накладних у встановлені законом строки відбулось з огляду на протиправні дії контролюючого органу, що встановлено судовим рішенням у справі № 804/3797/18, яке набрало законної сили.

Разом з цим, питання щодо продовження дії договору про визнання електронних документів з огляду на внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно керівника підприємства не було предметом судового розгляду у цій справі.

Водночас, за усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 14.08.2018 у справі №803/1583/17, від 30.01.2018 у справі № 815/2745/17, від 02.07.2019 у справі № 2340/3802/18, від 20.08.2019 у справі № 1640/3125/18) вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов'язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.

У постанові від 14.02.2019 (справа №809/1040/17) Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки судами встановлено, що позивач не допустив протиправних дій у даному випадку, тому навіть за умови відсутності у відповідача відомостей про дату виконання позивачем встановленого законом обов'язку з реєстрації податкової накладної, останній не підлягає притягненню до відповідальності. Також у цій справі суд звертав увагу на безпідставність доводів контролюючого органу про те, що платник повинен розрахувати всі ризики, пов'язані з роботою електронної системи та врахувати те, що відповідач повинен мати достатньо часу на проведення перевірки податкових накладних на відповідність, оскільки Порядком не встановлено будь-яких обмежень платнику у надсиланні податкових накладних для реєстрації в останній день 15-денного строку.

Так, у цій справі спірним було питання наявності в діях платника складу податкового правопорушення як підстави для накладення штрафу. Правозастосовна практика з цього питання є сформованою. Висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах полягають в тому, що при встановленні обставин вчинення платником усіх необхідних дій щодо своєчасної реєстрації податкової накладної, натомість її реєстрація була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, у такому випадку відсутній склад податкового правопорушення, як наслідок - відсутні підстави для притягнення до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.

У цій справі суди послались на встановлені у справі №804/3797/18 обставини протиправності дій Офісу як щодо припинення (розірвання) договору про визнання електронних документів, так і щодо відмови у прийнятті податкових накладних, з огляду на що дійшли висновку, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулась з незалежних від платника податку причин.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, застосували норми права відповідно до висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Відтак, доводи Офісу про наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України є безпідставними. При цьому суди вирішили справу, виходячи з інших мотивів, ніж зазначено скаржником у касаційній скарзі.

При цьому, вказуючи про неправильне застосування судами пункту 120-1.1 статті 120-1, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, скаржник не зазначає, в чому саме полягає неправильне застосування наведених норм права та не вказує, яким чином ці норми мають бути застосовані у спірних правовідносинах.

Решта доводів касаційної скарги зводиться до викладу обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Офісу підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС, який є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі №0440/6077/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Гімон