Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.04.2021 року у справі №440/5842/20

УХВАЛА

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 440/5842/20

адміністративне провадження № К/9901/13818/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Бучик А. Ю., Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року по справі № 440/5842/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Полтавській області щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1;

- зобов'язати ГУ ДФС у Полтавській області надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію, що запитувалася згідно з інформаційним запитом;

- зобов'язати ГУ ДФС у Полтавській області виготовити та направити до ГУ ПФУ в Полтавській області для перерахунку пенсії з 01.01.2018 довідку про розмір грошового забезпечення позивача у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у якій зазначити розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, який складається із суми всіх щомісячних видів грошового забезпечення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, у тому числі: посадового окладу; окладу за військовим (спеціальним) званням; надбавки за вислугу років; надбавки за особливості проходження служби; надбавки за службу в умовах режимних обмежень; премії та індексації грошового забезпечення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1 достовірної, точної та повної інформації на письмовий запит від 16.09.2020;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, Полтава, Полтавська область,36014, код ЄДРПОУ 39461639) надати достовірну, точну та повну інформацію на письмовий запит ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 16.09.2020, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року - залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду - без змін.

Посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, відповідач 16 квітня 2021 року звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження.

Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі відповідач посилається на підпункти "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, зазначаючи, що дана касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника, однак належного обґрунтування вказаних обставин не наводить.

Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на підстави непогодження з рішенням суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи щодо застосування нормативно-правових актів.

Одночасно з цим, у касаційній скарзі заявник вказує, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування в оскаржуваних рішеннях норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку оскарження судового рішення з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 КАС України та у випадку застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 750/6290/17.

Проте, колегія суддів зазначає, що ч. 4 ст. 328 КАС України, в тому числі і її пункти 1,4 законодавцем визначені як підстави, з яких може бути оскаржене судове рішення, що підлягають касаційному оскарженню (за загальним правилом КАС України або за наявності підстав, передбачених КАС України).

Отже, оскільки ця справа є справою незначної складності в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, розглянута судами в порядку спрощеного позовного провадження, заявником наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не доведена, тому обґрунтуванням підстав оскарження судових рішень, визначеним ч. 4 ст. 328 КАС України, колегія суддів оцінки не надає.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року по справі № 440/5842/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. В. Тацій

Суддя А. Ю. Бучик

Суддя С. Г. Стеценко