Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.01.2020 року у справі №640/19401/18
Ухвала КАС ВП від 27.01.2020 року у справі №640/19401/18

УХВАЛА

24 січня 2020 року

Київ

справа №640/19401/18

адміністративне провадження №К/9901/1841/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року у справі №640/19401/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Пенсійного фонду України м. Київа

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача виконувати постанову Київського районного суду міста Донецька справа № 2а-8227/09 від 22 березня 2010 року та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість по пенсії на користь ОСОБА_1 у розмірі 25370,30 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року скасовано, а провадження у справі № 640/19401/18 закрито.

10 січня 2020 року позивачем надіслано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року у справі №640/19401//18.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому ч. 2,3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Київського районного суду м.

Донецька від 22 березня 2010 року визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності зі ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2006 року по 01 квітня 2008 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.

Донецька провести такий перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01 листопада 2006 року по 01 квітня 2008 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог.

Закриваючи провадження у справі № 640/19401/18, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Київського районного суду міста Донецька справа №2а-8227/09 від 22 березня 2010 року. Хоча позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування пункту рішення, прийнятого на виконання рішення суду, проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, що, в силу приписів ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Отже, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

При постановлені рішення суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17, а також Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15.

Таким чином судом апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку спірним обставинам під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, у касаційній скарзі не зазначено.

Отже колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому ч. 2,3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Положенням п. 2 ч. 2 зазначеної статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у подібних правовіднасинах в ухвалі від 18 грудня 2019 року у справі №440/3016/19, від 26 грудня 2019 року у справі № 560/2611/19.

Керуючись п. 5 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року у справі №640/19401/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України м. Київа про визнання протиправним дій, зобов'язати вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко