Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №826/13083/18

УХВАЛА

22 серпня 2019 рокуа

Київ

справа №826/13083/18

адміністративне провадження №К/9901/22550/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Блажівська Н. Є., Гімон М. М., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у справі № 826/13083/18 за позовом державного підприємства "Регіональні електричні мережі" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

9 серпня 2019 року до Верховного Суду Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ДФС) подано касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у справі № 826/13083/18 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року про зупинення провадження у справі.

Оскаржувану ухвалу мотивовано невиконанням ДФС вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: апелянтом не наведено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження та не сплачено судовий збір.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про те, що правильне застосовування Шостим апеляційним адміністративним судом норм права під час постановлення оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів, враховуючи таке.

Як вбачається з ухвал Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та 10 травня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху та відмову у відкритті апеляційного провадження, вперше апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року (копію вручено відповідачу 25 лютого 2019 року) було подано ДФС із пропуском 15-денного строку на оскарження (14 березня 2019 року).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (копію отримано ДФС 29 березня 2019 року) апеляційну скаргу було повернуто скаржнику з посиланням на те, що повноваження представника не підтверджені належним чином.

Повторна апеляційна скарга була подана до суду 9 квітня 2019 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року її залишено без руху із наданням строку для подання документа про сплату судового збору та зазначення поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.

6 травня 2019 року відповідач надіслав до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено не було.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із ненаведенням відповідачем нових підстав для поновлення строку апеляційного оскарження у порівнянні з тими, що містилися в апеляційній скарзі та були оцінені судом під час постановлення ухвали від 22 квітня 2019 року, а також ненаданням доказів, які б підтверджували вжиття додаткових заходів, спрямованих на сплату судового збору та які б могли вплинути на строк подачі повторної апеляційної скарги.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується із позицією суду апеляційної інстанції та зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього). Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, з огляду на очевидну безпідставність касаційної скарги ДФС колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за скаргою ДФС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у справі № 826/13083/18.

Керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у справі № 826/13083/18.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Б. Гусак Н. Є. Блажівська М. М. Гімон