Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2020 року у справі №400/917/20

УХВАЛА

26 липня 2021 року

Київ

справа №400/917/20

адміністративне провадження №К/9901/14968/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Мартинюк Н. М., Смоковича М. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 400/917/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС", про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 (суддя - Фульга А. П. ) і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020 (колегія суддів у складі: Градовського Ю.

М., Крусяна А. В., Яковлєва О. В. ),

УСТАНОВИЛ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л., де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" (далі - ТОВ "ФІНФОРС"), в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 61249470 від 12.02.2020; стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 10.03.2020 позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. від 12.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61249470; стягнув з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.05.2020 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач має право здійснювати дії, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах міста Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у місті Києві або ж майно боржника знаходиться у місті Києві. Позивачка, починаючи з 11.04.2011 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта. Про реєстрацію чи проживання за адресою: АДРЕСА_2, яка зазначена в оскаржуваній постанові в якості адреси боржника, точних відомостей відповідачем чи стягувачем не зазначено. Крім того, будь-якого майна (рухомого та/або нерухомого), що належить позивачу у місті Києві немає, що підтверджується інформаційною довідкою № 201528401 від 24.02.2020.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що при відкритті виконавчого провадження на виконавця, відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", покладено обов'язок перевірити чи такий виконавчий документ пред'явлено до виконання за належним місцем виконання.

Однак, вказані обставини не були перевірені та враховані приватним виконавцем Дорошкевич В. Л. під час прийняття оскаржуваної постанови, що зумовлює висновок про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням норм чинного законодавства.

Резюмуючи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що усупереч статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець не пересвідчилася з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі та місцепроживання позивача.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, то суд першої інстанції вважав, що зазначена сума не відповідає принципу співмірності, оскільки справа є незначної складності, а також, сума витрат на правничу допомогу не є пропорційною ціні позову. У зв'язку із чим, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення даної вимоги та стягнув 1000,00 грн на витрати пов'язані з правничою допомогою.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 24, 26 Закону України "Про виконавче провадження" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2019 у справі № 511/1342/17.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020 визначено склад колегії суддів: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16.07.2020 № 1236/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 400/917/20 у зв'язку з відпусткою судді Жука А. В., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
16.07.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Шишова О. О. для розгляду судової справи № 400/917/20.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020.

15.10.2020 на адресу Верховного Суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. надійшло клопотання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 400/917/20. На думку відповідача, ця справа містить виключну правову проблему, оскільки не існує єдиної правозастосовчої практики щодо вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій по різному трактують зміст положення статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та повноваження приватного виконавця щодо перевірки відомостей про місце проживання боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі у подібних правовідносинах, посилаючись на судові рішення судів апеляційних інстанцій та на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2019 у справі № 511/1342/17.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21.07.2021 № 1351/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 400/917/20 у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Шишова О. О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.09.2020 № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
21.07.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Смоковича М. І. для розгляду судової справи № 400/917/20.

Колегія суддів дослідивши доводи заявленого клопотання про передачу справи № 400/917/20 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, для вирішення виключної проблеми у формуванні єдиної правозастосовної практики в подібних судових спорах, вважає що у задоволенні останніх необхідно відмовити.

Так, відповідно до частини 5 статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною 5 статті 346 КАС, передбачає наявність у справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26.03.2019 у справі № 804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак:

- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;

- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;

- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;

- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:

- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;

- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;

- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;

- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.

Згідно зі частиною 1 статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Положеннями статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від
02.06.2016 № 1402-VIII (далі - ~law11~) визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом ~law12~ діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов'язана з наявністю правових проблем.

У цій справі підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Звертається увага, що постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20 підтримана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 в справі № 380/7750/20, відповідно до якої саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Отже, даний спір може бути вирішений Касаційним адміністративним судом.

Враховуючі викладене, колегія суддів вважає, що наведені у клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для передачі на розгляд Великій Палаті Верховного Суду справи № 400/917/20.

З урахуванням вищезазначеного, клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 400/917/20 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 345, 346, 347, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 400/917/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Ж. М. Мельник-Томенко М. І. Смокович

Н. М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду