Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2020 року у справі №400/2811/18

УХВАЛА

24 березня 2020 року

м. Київ

справа №400/2811/18

адміністративне провадження №К/9901/5706/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Софія-Граніт" до ГУ ДФС)визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від
07.11.2018 № 00101991401,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 № 00101991401 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість (форма "Р") на загальну суму 411606,25 грн (за основними зобов'язаннями - 329285,00 грн, за штрафними санкціями - 82321,25 грн).

20.12.2019 відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач посилався на те, що можливість контролюючого органу сплатити судовий збір у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" виникла лише з моменту отримання фінансування відповідних видатків та можливості проведення відповідних платежів. Повторне звернення з апеляційною скаргою пояснюється фінансовою можливістю контролюючого органу (як установи, яка утримується виключно за рахунок Державного бюджету України та у відповідності до затвердженого кошторису та плану асигнувань за напрямами видатків), усунути недоліки попередньої скарги, сплативши суму судового збору у порядку та розмірі визначеному законодавством.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2020 визнано не поважними причини пропуску ГУ ДФС строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2019.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2020 апеляційну скаргу ГУ ДФС залишено без руху як таку, що подана з пропуском встановленого частиною 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку на апеляційне оскарження, а підстави, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу протягом десяти днів з моменту отримання її копії надати до апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших, за їх наявності підстав для поновлення строку.

27.01.2020 на виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2020 відповідач подав до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2019, на обґрунтування якого вказав, що попереднє звернення ГУ ДФС з апеляційною скаргою не було забезпечено можливістю сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів. Зазначив, що повторне звернення до суду з апеляційною скаргою обумовлене фінансовою можливістю ГУ ДФС, усунути недоліки попередньої скарги, сплативши суму судового збору у порядку та розміру визначеному законодавством.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 на підставі частини 4 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач не усунув недолік апеляційної скарги, зазначений в ухвалі П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2020, не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2019).

26.02.2020 ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права; вказує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення; вважає, що факт подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження є підставою для прийняття апеляційної скарги. Також звертає увагу на конституційне закріплення права на апеляційне і касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Отже, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і органи Державної податкової служби зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, і не можуть отримувати режим "послаблення" при вирішенні судом питання про поновлення строку на оскарження судових рішень.

Законодавче обмеження строку на оскарження судового рішення в адміністративній справі обумовлено, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , частиною 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду