Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.12.2019 року у справі №160/1975/19
Ухвала КАС ВП від 25.12.2019 року у справі №160/1975/19

УХВАЛА

23 грудня 2019 року

Київ

справа №160/1975/19

адміністративне провадження №К/9901/34928/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елемент" до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, зобов'язання зареєструвати податкову накладену у реєстрі,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елемент" звернулось до суду із позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області №1055738/32884924 від 21 січня 2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 21 грудня 2018 року в Єдиному реєстру податкових накладних; зобов'язти Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №3 від 21 грудня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, яка з підстав не сплати судового збору та неналежного обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду 17 вересня 2019 року залишена без руху.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на виконання вимог вказаної ухвали подано клопотання, обґрунтоване відсутністю коштів для сплати судового збору, що створювало на думку податкового органу, необхідність подовження строку для усунення недоліків, разом з тим, заявником не вказано обставин та не надано доказів на підтвердження підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, при цьому питання поновлення строку звернення з апеляційною скаргою заявник взагалі в клопотанні не поставив.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про надання подовженого строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Відмовлено Головному управлінню ДФС у Запорізькій області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 160/1975/19.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

16 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки апеляційної скарги не усунуто та не надіслано жодних клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі відповідач вказує про те, що недотримання строку звернення з апеляційною скаргою відбулось за відсутності його вини.

Разом з тим, такі твердження не спростовують правильності ухваленого судового рішення, виходячи із того, що податковим органом не обґрунтовувалось жодним чином клопотання про поновлення строку, а в подальшому з метою усунення недоліків апеляційної скарги клопотання взагалі не подавалось, а відтак суд був позбавлений можливості надавати правову оцінку обставинам, що спричинили несвоєчасне звернення до суду апеляційної інстанції.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Таким чином, подана Головним управлінням ДФС у Запорізькій області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елемент" до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, зобов'язання зареєструвати податкову накладену у реєстрі.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна