Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2019 року у справі №826/15282/17

УХВАЛА

24 червня 2019 року

м. Київ

справа №826/15282/17

адміністративне провадження №К/9901/16597/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Ханової Р. Ф., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги розглянув матеріали касаційної скарги адвоката Рожиної Олени Григорівни, представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2018 позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від
28.04.2017 № 4616-135 про визначення податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2017 рік у розмірі 35389,03 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС м. Києва задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Адвокат Рожина О. Г., як представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 05.06.2019 №05-06/19, ордер на надання правової допомоги від 05.06.2019, серія КВ №069761) подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, представник позивача просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2018 залишити в силі.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є вимога про скасування податкового повідомлення-рішення 28.04.2017 №46016-1305 про визначення податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2017 рік у розмірі 35 389,03 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що відповідно положень підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України обов'язок сплатити земельний податок для його платника (власника земельної ділянки або землекористувача) виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Позивачу на праві часткової власності належить 16/100 частин (по 8/100 на підставі договорів купівлі-продажу від 11.04.2002 та від 05.06.2003), що складає 160,2 кв м, нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, розташованій на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надання в найм (оренду) нежилого приміщення його співвласниками не означає, що автоматично разом з майном наймачу передається й обов'язок сплатити податок за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 №К/9901/445/18 (справа №826/10930/13-а), у постанові від 15.02.2019 №К/9901/42287/18 (справа №826/9948/16).

Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

Обставин, які б виключали можливість застосування положень частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, судом касаційної інстанції не встановлено. У касаційній скарзі посилань на наявність відповідних обставин немає.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Рожиної Олени Григорівни, представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

Р. Ф. Ханова

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду