Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.05.2020 року у справі №522/11437/19

УХВАЛА

25 травня 2020 року

Київ

справа №522/11437/19

адміністративне провадження №К/9901/12722/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2020 року

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року

у справі №522/11437/19

за позовом ОСОБА_1

до Держаної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, Державного інспектора з охорони навколишнього середовища Кримсько-Чорноморського округу Щербатова Антона Яковлевича

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

УСТАНОВИЛ:

У липні 2019 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до Держаної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу та Державного інспектора з охорони навколишнього середовища Кримсько-Чорноморського округу Щербатова А. Я., в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за №00563 від 23 травня 2019 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 59-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року, у задоволені позову відмовлено.

12 травня 2020 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі №522/11437/19.

Предметом оскарження у цій справі є вимога скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, що за правилами ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є категорією справ про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України передбачено, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених ч. 3 ст. 272 КАС України, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень ч. 5 ст. 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Науменко проти України" (заява № 41984/98, п. 52), правова певність (визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи; цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи; повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень; перегляд в порядку нагляду не може розглядатися як прихована апеляція, і сама можливість двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду; відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами.

Враховуючи те, що рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 12 червня 2019 року у справі №351/1198/18, від 06 червня 2018 року у справі №522/16158/18 та від 05 червня 2019 року у справі №521/16055/18, від 18 листопада 2019 року у справі №759/ 6370/19, від 02 грудня 2019 року у справі № 309/1248/19.

Керуючись ст. 248, 272, 286, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі №522/11437/19 за позовом ОСОБА_1 до Держаної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, Державного інспектора з охорони навколишнього середовища Кримсько-Чорноморського округу Щербатова Антона Яковлевича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко