Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2021 року у справі №320/2013/20

УХВАЛА

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 320/2013/20

адміністративне провадження № К/9901/13422/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №320/2013/20 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Дочірнє підприємство "Рітейл Іст" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нездійснення реєстрації 170 податкових накладних в день їх фактичного відправлення - 15.01.2019, засобами електронного зв'язку та зобов'язати відповідача зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в день їх фактичного відправлення - 15.01.2019.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 позовні вимоги задоволено.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.03.2021, визнавши неповажними причини пропуску Державною податковою службою України строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від
20.07.2020 у справі №320/2013/20.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова служба України 13.04.2021 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб'єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору, у зв'язку з блокуванням рахунків, є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу, та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Державної податкової служби України, Судом з'ясовано наступні обставини.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 20.07.2020 (прийнятим у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження) позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нездійснення реєстрації податкової накладної №966 від 26.12.2018 в день її фактичного відправлення - 15.01.2019, засобами електронного зв'язку. Зобов'язав Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №966 від 26.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її фактичного відправлення - 15.01.2019. Дата складення рішення суду
20.07.2020.

Копію рішення суду першої інстанції було отримано апелянтом 07.09.2020 (а. с.118).

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від
20.07.2020 у справі №320/2013/20, Державною податковою службою України
28.12.2020, тобто пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, до Шостого апеляційного адміністративного суду було подано апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи відповідача про поважність причин пропуску строку при поданні апеляційної скарги зводились до того, що Державна податкова служба України вже зверталася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у справі №320/2013/20 раніше, втім Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.12.2020 подану відповідачем скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від
20.07.2020 повернув особі, яка її подала у зв'язку з невиконанням апелянтом вимог ухвали від 26.10.2020, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, зокрема - ненадання доказів про сплату судового збору за подання апеляційної скарги. На переконання скаржника, приведення апеляційної скарги у відповідність до положень КАС України (надання платіжного документа №3061 від 17.11.2020) є підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги (з урахуванням реалізації права повторного звернення до закінчення річного строку) та відкриття апеляційного провадження у даній справі. Також відповідач вказав, що тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу, та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 подану відповідачем апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними. Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк, протягом якого особа має право надати обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав (поважних причин) для такого поновлення з долученням до неї доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними.

На виконання вимог зазначеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Державною податковою службою України на адресу суду було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування доводів вказаного клопотання відповідач зазначив, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням встановленого законодавством строку, однак її було залишено без руху. У встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги відповідач не зміг, оскільки оригінал платіжного доручення про сплату судового збору не було отримано від Державної казначейської служби України, в результаті чого, апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, в той час, як оригінал платіжного доручення було отримано 17.11.2020. При цьому апелянтом вживались заходи з метою виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору та вживались всі можливі дії для належного оскарження рішення суду першої інстанції. Апелянт зазначив, що кошти на його рахунку було заблоковано, про що свідчить копії листів Державної казначейської служби України.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.03.2021, визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 28.01.2021 визначив відповідачу достатній строк для виконання вимог ухвали, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, зокрема щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вказані контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд звернув увагу, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії ", справа "Креуз проти Польщі").

Суд наголосив, що апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Норми процесуального законодавства не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору у визначеному законом розмірі та подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк.

Пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог до апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо повної та своєчасної оплати судового збору.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "..у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, як правильно вказав суд, обставини, пов'язані з фінансуванням не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Також, як обґрунтовано зазначив суд, попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, що призвело до її повернення, неможливість сплатити судовий збір не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Крім того, суд звернув окрему увагу, що платіжне доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги №2979 датоване 17.11.2020 (проведено банком
20.11.2020), натомість його не було подано у встановлений судом строк для усунення недоліків первинно поданої апеляційної скарги, яку було повернуто скаржнику лише 18.12.2020, що свідчить про необґрунтоване та безпідставне зволікання апелянта щодо виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

У поданні апеляційної скарги лише 28.12.2020, тобто після спливу майже чотирьох місяців з дня отримання представником відповідача оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не вбачає наміру добросовісної реалізації належного особі права на апеляційне оскарження судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема щодо строку подання апеляційної скарги.

Отже, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності можливості визнати поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду виключно з підстав наявності у особи права на подання апеляційної скарги, без врахування при цьому строку звернення, встановленого законом щодо подання апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки заявником не зазначено інших поважних причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, які об'єктивно не залежать від його волевиявлення та дотримуючись принципу правової визначеності, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися розгляду та винесення нового рішення у справі, та за відсутності у відповідача інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже Шостим апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, суд дійшов умотивованого висновку, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, а пропущений строк таким, що не підлягає поновленню.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації податковим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Шостий апеляційний адміністративний суд, визнавши наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов умотивованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №320/2013/20.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , частини 2 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №320/2013/20 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова