УХВАЛА

19 квітня 2018 року

Київ

справа № 9901/415/18

адміністративне провадження № П/9901/415/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисенко О.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гуцала Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі № 9901/415/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України (вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220), в якому просить визнати протиправним та нечинним повністю Указ Президента України від 29.12.2017 № 449/17 "Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів".

Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2018 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України, судове засідання призначено на 22.03.2018.

15.03.2018 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

21.03.2018 позивачем подано заяви про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.

Ухвалою від 22.03.2018 суд визнав заяви представника позивача про відвід суддів Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Юрченко В.П. необґрунтованими, зупинив провадження у справі, заяви про відвід передав на розгляд суддів, які не входять до складу суду, що розглядає справу.

Верховний Суд ухвалою від 27.03.2018 поновив провадження у справі та призначив судове засідання на 12.04.2018, яке відкладено на 19.04.2018.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти закриття провадження у даній справі з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача клопотання про закриття провадження у справі підтримав та просив суд його задовольнити.

Розглянувши за участю представників сторін у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі № 9901/415/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 зазначає, що норми Конституції України та профільного закону - Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не містять положення про те, що суди можуть бути утворені чи ліквідовані указом Президента України, а вказують лише на можливість Президента України вчинити такі дії, однак обмежує їх порядком та підставами, що визначені законом.

Підстави для утворення чи ліквідації судів не зазначені в Указі Президента України, що на думку позивача свідчить про втручання Президента України в незалежність судової влади, що є несумісним згідно практики Європейського суду з прав людини та має наслідком порушення права на суд.

Позивач стверджує, що Указ Президента України "Про ліквідацію і утворення місцевих загальних судів" є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суди, що утворені Указом Президента не є судами створеними на законних підставах.

Оскаржуваний Указ Президента України порушує права позивача на судовий захист, впливає на коло прав та інтересів позивача, зокрема, що стосується права на здійснення професійної діяльності в розрізі надання правничої допомоги при здійснення представницьких повноважень у суді.

Представник відповідача в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі зазначає про відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку із виданням Указу "Про ліквідацію і утворення місцевих загальних судів", що не породжує для останнього права на захист, права на звернення з цим адміністративним позовом. Отже, дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі слід закрити, керуючись вимогами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, суд вважає, що провадження у цій справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією, законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

За частиною 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 19 КАС України встановлено вичерпний перелік справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів. За цією статтею такими справами є ті, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених Частиною 2 статті 19 КАС України; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9,10 частини першої цієї статті.

Поряд із загальними правилами провадження в адміністративних справах у суді першої інстанції КАС встановлює певні особливості провадження для окремих категорій справ, а саме справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах зазначеної категорії визначено статтею 266 КАС України. За частиною першою цієї статті встановлені нею правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. За статтею 266 КАС України оскарженню підлягають правові акти перелічених у цій статті суб'єктів як індивідуально-правового, так і нормативно-правового характеру.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від
01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів; особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо, позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Згідно підпункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як вірно зазначає у клопотанні про закриття провадження у справі представник відповідача, оскаржуваний Указ Президента України є актом індивідуальної дії, адже стосується конкретно визначених суб'єктів, не встановлює загальні правила поведінки, розрахований на разове застосування і вичерпав свою дію після реалізації.

Відповідно до норм частини 2 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин у яких буде застосовано цей акт.

ОСОБА_3 оскаржив Указ Президента України "Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів". Такий правовий акт не породжує для останнього права та обов'язків. Посилання заявника на порушення його права на здійснення професійної діяльності є безпідставними, оскільки Указ не має безпосереднього відношення до трудових відносин.

Позивач не навів обставин, які б свідчили про порушення Указом Президента України його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. У такому разі суд не проводить перевірку Указу на предмет його законності (відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

З наведеного висновується, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Оскільки заявник не має права на оскарження даного правового акта індивідуальної дії, справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а провадження у цій справі - закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Керуючись статтями 22, 238, 242, 243, 244, 245, 246, 248, 250, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Повне cудове рішення складено 23.04.2018.

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Р.Ф. Ханова

В.П. Юрченко Судді Верховного Суду