Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.12.2020 року у справі №640/17790/20

УХВАЛА

25 січня 2021 року

м. Київ

справа № 640/17790/20

адміністративне провадження № К/9901/1821/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ)

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), в якому просив:

- визнати протиправними дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліни Володимирівни щодо винесення постанови від
22.08.2019 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 9517,04

грн. ;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліни Володимирівни від
22.08.2019 №~organization0~ про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 9517,04
грн. ;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019 №59877735 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір в розмірі 9
517,04 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.

Київ) від 22.08.2019 року № ~organization1~ про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Скасовано постанову Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019 року № 59877735. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року відкрито провадження у справі №640/17790/20 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням приписів статті 287 КАС України.

Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених ч. 4 статті 257 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухваленого у цій адміністративній справі судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судове рішення у справі, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи касаційної скарги зводяться до перерахування дій, здійснених державним виконавцем, та цитування норм Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання скаржника на статті КАС України, Закону України "Про виконавче провадження" не дає підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Дарницьким районним відділом Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 287, 328, 330, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов.

Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова