Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №826/14811/18

УХВАЛА

23 січня 2019 року

Київ

справа №826/14811/18

адміністративне провадження №К/9901/2324/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №826/14811/18 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 378815,33 гривень,

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2018 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просило стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують платника податків та за рахунок готівки податковий борг у розмірі 378815,33 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018, залишеною без змін Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 17.01.2019.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2018 позовну заяву Головного управління ДФС у м. Києві залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам частин 2 , 3 статі 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, всупереч вимог наведених норм процесуального закону, до позовної заяви Головного управління ДФС у м. Києві не було додано докази надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, а також документ про сплату судового збору.

Позивачу встановлено десятиденний з моменту отримання копії вказаної ухвали строк для усунення вказаних недоліків.

Копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2018 одержана податковим органом 24.09.2018, про що зазначено в ухвалі суду першої інстанції.

28.09.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва направлено заяву про усунення недоліків позову, в якій порушувалось питання відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі з посиланням на зупинення видаткових операцій на рахунках позивача.

Втім ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відстрочення сплати судового збору, а позовну заяву повернуто позивачеві, як це передбачено пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув її недолік стосовно сплати судового збору, при цьому установа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати такого збору, а відтак обставини, пов'язані з неналежним фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для відстрочення сплати цього збору. Суд також визнав необґрунтованими аргументи позивача щодо неможливості сплати судового збору у зв'язку із зупиненням видаткових операцій на рахунках Головного управління ДФС у місті Києві, оскільки останнє, в силу пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45 та з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, яка набрала чинності 16.03.2018, далі - Порядок №845), не було позбавлене можливості під час проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника проводити платежі зі сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Шостий апеляційний адміністративний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, підтримав правову позицію, викладену в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018, й постановою від 11.12.2018 залишив без змін зазначене судове рішення суду першої інстанції.

Головне управління ДФС у м. Києві з такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погоджується та просить їх скасувати як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, та направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження її розгляду.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив подане ним клопотання про відстрочення сплати судового збору, а відтак, на думку податкового органу, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Так, частиною 4 статті 5 КАС України суб'єктам владних повноважень надано право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

В той же час питання, пов'язані з механізмом реалізації права на звернення до суду в адміністративному судочинстві врегульовані Розділом ІІ КАС України.

В свою чергу статтями 160, 161 КАС України встановлено вимоги до форми та змісту позовної заяви, визначено перелік документів, що до неї додаються.

Згідно з положеннями частин 2 , 3 статті 161 КАС України суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами частин 1 , 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частин 1 , 2 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За змістом пункту 1 частини 4 цієї ж статті КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення позовної заяви, надання документа про сплату судового збору.

Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене Головне управління ДФС у м. Києві не було позбавлене можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому мало право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань, зокрема за виконавчими документами.

Здійснення ж органами Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунку позивача, зокрема призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не повинно впливати на можливість неухильного виконання вимог КАС України щодо оформлення позовної заяви, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Більше того абзацами першим, другим та четвертим пункту 25 Порядку №845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, яка набрала чинності 16.03.2018) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку.

Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Отже починаючи з 16.03.2018 проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Своєю чергою згідно з положеннями частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - ~law26~).

У відповідності до ~law27~ враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже наведеними правовими нормами КАС України та ~law28~ встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

Зважаючи, що в даному випадку позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, зокрема щодо надання документа про сплату судового збору, й позивач не усунув цей недолік в межах встановленого судом строку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, повертаючи позовну заяву, правильно застосував норми процесуального права.

Отже касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
11.12.2018 у справі №826/14811/18 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 378815,33 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко