Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.06.2021 року у справі №300/3933/20

УХВАЛА

22 червня 2021 року

м. Київ

справа № 300/3933/20

адміністративне провадження № К/9901/20358/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Калашнікової О. В., Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року

у справі №300/3933/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністра оборони України, командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства оборони України від 07.07.2016 року за №142 КП.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Міністра оборони України, командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу - повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 2 статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у Частиною 2 статті 328 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом: 1)подання оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 840,80 грн. ; 2) зазначення в позовній заяві його місця проживання; 3) зазначення в позовній заяві його реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номер і серію паспорта; 4)зазначення в позовній заяві ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідачів; 5)зазначення в позовній заяві відомостей щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; 6)зазначення в позовній заяві власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; 7)долучення належним чином засвідчених письмових доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги, копії яких додано до заяви. Крім того, позивача було повідомлено про можливість зазначення інших підстав для поновлення строку протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

19 січня 2021 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 31грудня 2020 року, позивачем подано оновлену позовну заяву, в якій він підтверджує ту обставину, що раніше він вже звертався до даного суду щодо оскарження вказаного наказу Міністерства оборони України в таких справах як №809/1055/16 та №809/425/17, але з інших підстав. Зазначив, що вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки тільки 25 листопада 2020 року під час ознайомлення з матеріалами справи за №809/425/17 його представник за довіреністю Дем'янів І. М. ознайомився з листом начальника управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, у якому було констатовано, що при виданні наказу Міністра оборони України за №142КП від
07.07.2016 року про позбавлення його військового звання "підполковник" від Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на ім'я Міністра оборони України письмове клопотання про позбавлення його військового звання "підполковник" не надходило.

Також зазначив, що звільнений від сплати судового збору на підставі пп. 8 п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки він є інвалідом війни ІІ групи.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства оборони України за №142КП від 07 липня 2016 року про позбавлення його військового звання "підполковник".

Таким чином, зазначене у позовній заяві дисциплінарне стягнення застосоване до позивача у серпні 2016 року. А отже, ОСОБА_1 мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав ще у серпні 2016 року.

Крім того, позивач підтверджує ту обставину, що раніше він вже звертався до суду щодо оскарження наказу Міністерства оборони України від 07.07.2016 за №142 КП в таких справах як №809/1055/16 та №809/425/17.

Відтак, дізнавшись про оскаржуваний наказ ще у 2016 році, позивач оскаржив його у грудні 2020 року.

Проаналізувавши оновлену позовну заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання позовної заяви, оскільки позивачем не були вказані інші підстави для поновлення, а зазначені ним підстави пропуску строку вказують на обізнаність позивача із оскаржуваним наказом у серпні 2016 року.

А тому, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу, з підстав передбачених пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, а саме, незазначення позивачем інших підстав для поновлення строку.

Суди, при винесенні оскаржуваних рішень, керувалися наступними нормами.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України або іншими законами.

Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Вимогами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Суд першої інстанції в ухвалі від 31.12.2020 року дійшов вірного висновку про безпідставність посилань позивача на те, що перебіг строку на звернення до суду із вказаними вимогами розпочався 25.11.2020 року, з дня ознайомлення його представником за довіреністю Дем'янівим І. М. з матеріалами справ №809/1055/16 та №809/425/17, та визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву позивачу вірно врахував, що відповідно до частини 1 статті 123 КАС України позивача було повідомлено про можливість вказати інші підстави для поновлення строку протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Проте, з позовної заяви ОСОБА_1, яка надійшла на адресу суду 19.01.2021 року, інші підстави для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено.

Суд зазначив, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Відтак, позивачем не доведено наявності жодної обставини, яка б об'єктивно не залежала від його волі та поведінки та унеможливлювала реалізацію ним своїх прав на звернення до суду з відповідним позовом у встановлений законодавством строк.

Разом з тим, у касаційній скарзі позивачем також не наведено інших підстав поважності пропуску строку на подання позовної заяви. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що строк пропущено з поважних причин, оскільки про оскаржуваний наказ йому стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи представником позивача, а саме 25 листопада 2020 року.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зазначив у позовній заяві про дисциплінарне стягнення, яке застосоване до нього ще у серпні 2016 року. А отже, ОСОБА_1 мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав ще у серпні 2016 року. Також, про обізнаність з оскаржуваним наказом свідчить те, що раніше він вже звертався до суду щодо оскарження наказу Міністерства оборони України від 07.07.2016 за №142 КП в таких справах як №809/1055/16 та №809/425/17.

При цьому, посилання скаржника на ознайомлення 25 листопада 2020 року під час ознайомлення з матеріалами справи №809/425/17 з листом начальника управління персоналу штабу командування Сухопутних військ Збройних Сил України, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, є необгрунтованим, оскільки наявність зазначеного листа, як і факт ознайомлення з матеріалами справи не спростовують факту обізнаності позивача з оскаржуваним наказом №142 КП від
07.07.2016 року, що дало останньому можливість його оскаржувати в межах справ №809/1055/16 та №809/425/17.

З врахуванням наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки, вказані позивачем в позовній заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, інших підстав для поновлення вищезгаданого строку позивачем не вказано, позовна заява підлягала поверненню відповідно до частини 2 статті 123 КАС України.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій, повертаючи позовну заяву позивачу, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме, в частині незазначення інших підстав для поновлення строку, правильно застосував норми процесуального права (частина 2 статті 123, пункт 9 частини 4 статті 169 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №300/3933/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді О. В. Калашнікова

О. Р. Радишевська