Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.03.2021 року у справі №160/7038/20

УХВАЛА

21 травня 2021 року

м. Київ

справа № 160/7038/20

адміністративне провадження № К/9901/17991/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №160/7038/20 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Верховна Рада України про визнання протиправними бездіяльності та висновку,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни при розгляді справи та підготовки висновку щодо дискримінації позивача;

визнати висновок Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни таким, що здійснений формально, без врахування викладених обставин в матеріалах справи та ухвалі суду та таким, що порушує права позивача та законодавство України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

За правилами частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме, що судом апеляційної інстанції не враховані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №826/15335/16.

З метою визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16).

Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт
6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц).

Верховний Суд контатує, що у справі №826/15335/16 предметом розгляду було звернення Громадської організації "Батько має право" до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, викладені у клопотанні від 09 серпня 2016 року № 272609.16/26 (та не обмежуючись) для унеможливлення подальшого порушення державними органами України, серед іншого судовими органами України (та не обмежуючись), вчинення протиправних дій, а саме застосування Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, при прийнятті рішень у сфері сімейних правовідносин.

Тоді, як у вказаній справі позивач вважає протипрвною бездіяльність відповідача, що проявилась у підготовці висновку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни відносно його звільнення з ПАТ "БАНК ФОРУМ".

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному скаржником судовому рішенні суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини п 'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини п 'ятої статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини п 'ятої статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Як вбачається з ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року справу № 160/7038/20 призначено та розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, однак заявник касаційної скарги не наводить обґрунтованих підстав можливості перегляду у касаційному порядку судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду зазначеної справи за правилами спрощеного провадження, оскільки право суду обрати форму судочинства обмежене виключно приписами частини 4 статті 12 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №160/7038/20.

Керуючись ст.ст. 169, 328, 330, 332 КАС України,

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №160/7038/20 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Верховна Рада України про визнання протиправними бездіяльності та висновку повернути скаржнику.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяМ. В. Білак