Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.06.2021 року у справі №420/9140/20

УХВАЛА

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 420/9140/20

адміністративне провадження № К/9901/24294/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі №420/9140/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

У вересні 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповіді по суті поставлених ним у зверненнях питань;

зобов'язати надати визначення термінів, що вживаються в нормативно-правових документах "Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень" і "Науково-методичні рекомендації з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень", затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5: "технічна помилка", "недолік ", "доопрацювання ", "технічні вимоги Правил дорожнього руху", "технічна точка зору".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді по суті поставлених питань у зверненнях ОСОБА_1 від 30.06.2020 року та від 06.07.2020 року.

Зобов'язати Міністерство юстиції надати ОСОБА_1 відповіді по суті поставлених питань у зверненнях ОСОБА_1 від 30.06.2020 року та від 06.07.2020 року - визначення термінів, що вживаються в нормативно-правових документах "Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень" і "Науково-методичні рекомендації з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень", затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5: "технічна помилка ", "недолік ", "доопрацювання", "технічні вимоги Правил дорожнього руху ", "технічна точка зору".

Стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80
грн.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За правилами частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Разом з тим, згідно із ч.5 цієї статті не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 4 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини 4 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема про ненадання відповіді по суті поставлених питань у зверненнях позивача та застосування Положення про Міністерство юстиції України.

Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише вказівку позивача на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та посилання на підпункти "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а саме, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, однак це не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.

Таким чином, доводи скаржника про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, повинні бути викладені у взаємозв'язку із підставами для оскарження судових рішень в касаційному порядку, передбаченими частиною 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі №420/9140/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії- повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич