Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2020 року у справі №826/6104/18

УХВАЛА

21 січня 2020 року

Київ

справа №826/6104/18

адміністративне провадження №К/9901/5/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №826/6104/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІЛАЙН" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), яка згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана судді-доповідачу 13.01.2020, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019.

З касаційної скарги вбачається, що ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 у задоволенні клопотань ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження та звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом: надання оригіналу квитанції про оплату судового збору; заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення; зазначення дати отримання копії оскаржуваного судового рішення та доказів, що це підтверджують, за наявності. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 31.01.2019 подано 02.08.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що ним постійно вживалися заходи щодо сплати судового збору для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, проте, на момент спливу строку на оскарження судовий збір сплачено не було, що унеможливлювало подати апеляційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог ст. 296 КАС України. Крім того, ДФС повідомлено, що операції на рахунках на момент спливу строку на апеляційне оскарження були тимчасово зупинені, що підтверджується листами ДКСУ.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки скаржником не надано будь-яких прийнятних та переконливих доказів на підтвердження того, що він з поважних причин протягом більш як 5 місяців, з моменту спливу строку на оскарження, не подав апеляційну скаргу. При цьому суд указав, що пункт 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, передбачає, що на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДФС не подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження або доказів отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки саме обмежене фінансування унеможливило реалізацію відповідачем права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, від якого залежить питання наповнення державного бюджету. Скажник вказує на гарантоване Конституцією України право на апеляційний перегляд справи.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало саме те, що скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим доводи скаржника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження є безпідставними. Доводів про те, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом подавалась така заява, касаційна скарга не містить.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із повідомленням інших (поважних) підстав для поновлення такого строку.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №826/6104/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду