Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №677/563/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

08.02.2018 Київ К/9901/13966/18 677/563/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача: Смоковича М.І., суддів:

Білоуса О.В., Стрелець Т.Г., під час розгляду заяви Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

у грудні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції (далі - Управління) про перегляд і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2017 року про відмову у відкритті провадження за касаційною скаргою Управління на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління про визнання протиправною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про визнання його винним в адміністративному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП).

Оспорене рішення просить переглянути відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з підстави неоднакового застосуваннями судом касаційної інстанції положень частини 1 статті 126 КпАП (за відсутність у водія страхового сертифіката "Зелена карта").

Вважає, що суд по-різному трактує правову ситуацію щодо наявності/відсутності підстав для зупинки автотранспорту як обов'язкової передумови для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КпАП.

На думку заявника, неоднаковість у правозастосуванні підтверджується: ухвалами Вищого адміністративного суду України від 6 квітня 2016 року (справа №К/800/9318/16), 1 вересня, 19 жовтня, 8 і 9 листопада 2017 року (справи № К/800/29599/17; К/800/33638/17; К/800/36734/17; К/800/36962/17 відповідно).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції КАС , викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у новій редакцій) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1,3-6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі вимог підпунктів 1,7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 11 січня 2018 року №17/0/19-18 передав, з-поміж інших, заяву Управління до Касаційного адміністративного суду.

1 лютого 2018 року зазначену заяву зареєстровано у Касаційному адміністративному суді і за наслідками автоматизованого розподілу передано на розгляд судді-доповідачу Смоковичу М.І.

Однією з умов для перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1 частини 1 статті 237 КАС).

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце тоді, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за схожих предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня, 8 і 9 листопада 2017 року (справи № К/800/33638/17; К/800/36734/17; К/800/36962/17) є процесуальними процедурними рішеннями про відкриття касаційного провадження і за видом не відносяться до судових рішень, у яких суд касаційної інстанції формулює правовий висновок щодо застосування норм права. Звідси такі рішення не утворюють і не можуть утворювати предмет перегляду.

Зі змісту і тексту ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2017 року (справа № К/800/29599/17), наданої для порівняння, висновується, що обставини, які зумовили застосування положень частини 1 статті 126 КпАП, не є подібними до тих, відносно яких було ухвалено оскаржене рішення суду касаційної інстанції. Зокрема, за змістом порівнюваної ухвали спір у цій справі виник насамперед тому, що у водія (позивача у тій справі), який був за кермом автомобіля, не було при собі документів на цей транспортний засіб і посвідчення водія. Натомість у справі, про перегляд судового рішення в якій подано заяву, основою спору стали обставини про відсутність у водія (позивача у справі) страхового сертифіката "Зелена карта".

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 6 квітня 2016 року №К/800/9318/16 про відмову у відкритті касаційного провадження, наданій для порівняння, відсутній правовий висновок щодо застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах, що є необхідною умовою для перегляду оспорюваного рішення касаційного суду з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС.

Порівняльний аналіз зазначених судових рішень дає підстави вважати, що одне з них ухвалено з відмінних фактичних обставин справи, встановлених судами, а інші - за видом не утворюють предмет перегляду. Це у свою чергу вказує на відсутність ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Викладене унеможливлює прийняття рішення про допуск справи до провадження Верховного Суду.

Покликання у заяві на рішення судів апеляційної інстанції є неприйнятним, оскільки відповідно до вимог частини 1 статті 136 КАС у попередній редакції Верховний Суд переглядає тільки рішення, ухвалені за наслідками касаційного перегляду.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

відмовити у допуску до провадження Верховного Суду справи за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Суддя-доповідач: М.І. Смокович

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець