Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2019 року у справі №640/19585/18

УХВАЛА

20 червня 2019 року

Київ

справа №640/19585/18

адміністративне провадження №К/9901/16395/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №640/19585/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2019 позов задоволено.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.05.2019 відмовив Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2019 у справі №640/19585/18.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві
10.06.2019 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, судом з'ясовано наступні обставини.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2019 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №3839-13 про визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік в сумі 25000,00грн. та податкову вимогу від 26.12.2016 №21378-17.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його у апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України (ненадання документа про сплату судового збору).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.03.2019 відмовив Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу повернув заявнику.

Повторно, 18.04.2019, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального стоку на апеляційне оскарження, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2019.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019 апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 295 КАС України, оскільки наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави визнані судом неповажними, та надано заявнику строк на усунення вказаних недоліків, терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву із зазначенням інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у строк, визначений законом.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач у клопотанні про поновлення пропущеного строку не навів жодних поважних причин пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від
26.04.2019 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем, в межах визначеного судом строку, на адресу суду було скеровано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження відповідач послався на те, що на момент подання апеляційної скарги вперше останній з поважних причин були позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі, що призвело до її повернення заявнику. На думку контролюючого органу, повторне подання апеляційної скарги з порушенням строку на апеляційне оскарження відбулося з незалежних від відповідача причин, оскільки відсутність належного фінансування суб'єкта владних повноважень з об'єктивних причин виключали можливість своєчасної сплати судового збору у розмірі й порядку визначеному законом.

Відповідач вважає, своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.05.2019 визнав наведені податковим органом підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, у зв'язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 26.04.2019 надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших причин поважності пропуску такого строку. Наведені відповідачем у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд звернув увагу, що посилання відповідача на своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини, право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.1998 зазначено, що обмеження не буде сумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та постановленою метою".

Існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Обмежене бюджетне фінансування може бути причиною, що ускладнює здійснення такої сплати за подання апеляційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Статтею 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

Відтак, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не наведено достатніх обставин для поновлення пропущеного строку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2019 у справі №640/19585/18.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.052019 у справі №640/19585/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду