Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.05.2021 року у справі №640/29099/20

УХВАЛА

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/29099/20

адміністративне провадження № К/9901/17288/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н. А.,

суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.

перевірив касаційну скаргу Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 640/29099/20 за позовом Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання постанови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

30 квітня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслано засобами поштового зв'язку
28.04.2021).

Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просила:

- визнати постанову від 29.10.2020 про стягнення виконавчого збору незаконною та такою, що не підлягає виконанню;

- зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, частиною 3 статті 333 КАС України обумовлено, що Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частиною 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Предметом розгляду даної справи є визнання постанови від 29.10.2020 про стягнення виконавчого збору незаконною та такою, що не підлягає виконанню та зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, скаржник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також про неврахування висновків Верховного Суду у зразкових справах №Пз/9901/58/18 та №Пз/9901/1/18.

Так, стаття 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" регулює правовідносини щодо заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій, а стаття 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - перерахунок раніше призначених пенсій.

Разом з тим, скаржник не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Суд вказує, що оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що скаржником не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ, тому враховуючи приписи частини 3 статті 333 КАС України у відкритті провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтею 287, статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 640/29099/20 за позовом Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання постанови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді О. В. Кашпур

С. А. Уханенко