УХВАЛА

20 лютого 2020 року

Київ

справа №335/6417/18 (2-а/335/13/2019)

адміністративне провадження №К/9901/4558/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів - Білак М. В., Соколов В. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2019 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року

у справі №335/6417/18 (2-а/335/13/2019)

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області

про визнання протиправним і скасування рішення № 28 від 30 травня 2018 року

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (надалі - відповідач, скаржник), про визнання протиправним і скасування рішення № 28 від 30.05.2018 року про примусове повернення за межі України громадянина Турецької Республіки, та зобов'язання покинути територію України, скасування встановленої відносно громадянина Турецької Республіки заборони подальшого в'їзду в Україну строком на три роки.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до суду касаційної інстанції.

У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України 1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

У свою чергу, стаття 288 КАС України передбачає особливості провадження у справах за адміністративним позовом з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі України.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу примусового повернення за межі України громадянина Турецької Республіки.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на правову позицію Верховного суду у справі №333/7235/18, оскільки правова позиція викладена за інших обставин.

Проаналізувавши ухвалені у цій справі судові рішення, доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі №335/6417/18 (2-а/335/13/2019) за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення № 28 від 30 травня 2018 року.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

В. М. Соколов,

Судді Верховного Суду