УХВАЛА

16 січня 2019 року

м. Київ

справа №813/1341/15

адміністративне провадження №К/9901/9188/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року (суддя: Костецький Н.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року (судді: Костів М.В., Шавель Р.В., Бруновська Н.В.) у справі №813/1341/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_1 ЛКП "Рясне-402" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулося до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ), де треті особи: ОСОБА_1 ЛКП "Рясне 402", в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати в частині накладення арешту на нерухоме майно: трикімнатну квартиру загальною площею 67,20 кв. м. (житлова площа 41,80 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. Шевченка 344/25), постанову б/н від
19.03.2010, постанову ВП38375829 від 15.07.2013 та постанову ВП~organization0~ від
05.12.2014, винесені Шевченківським ВДВС Львівського МУЮ;

- зобов'язати Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ звільнити з-під арешту вищеозначену квартиру.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна, а тому у Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ були відсутні правові підстави для накладення арешту на зазначене майно на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами не враховано, що оскаржувані постанови винесені в межах зведеного виконавчого провадження, яке включає в себе виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-172 від 01.03.2010, виданого Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості на користь ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

Вирішуючи питання про можливість перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2017 року Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною другої вказаної статті визначено, що, серед іншого, Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Справи щодо подібних правовідносин неодноразово були предметом перегляду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Так, зокрема, у постанові від 28.01.2018 по справі 826/4661/15 ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що норми Закону України "Про виконавче провадження" містять гарантії заставодержателя на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави, а тому оскаржувані постанови про накладення арешту на предмет іпотеки не порушують права та інтереси позивача, оскільки отримані за рахунок реалізації заставленого майна кошти будуть використані для задоволення вимог інших стягувачів лише після повного задоволення вимог заставодержателя.

Водночас, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від
16.05.2018 по справі №338/1118/16-ц зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи судові рішення у справі, не врахували норми матеріального права та зробили помилковий висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки накладення арешту на квартиру - предмет іпотеки порушує права іпотекодержателя, тому така квартира підлягає звільненню з-під арешту, накладеного органом ДВС.

Наведене свідчить про неузгодженість правових позицій Верховного Суду як в питанні застосування норм матеріального права, так і в питанні визначення підсудності у справах щодо зняття арешту, накладеного на предмет іпотеки.

За приписами частини 3 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передати касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ч.3 ст. 346 КАС України,

УХВАЛИВ:

Справу за касаційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі №813/1341/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_1 ЛКП "Рясне-402" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець