Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2021 року у справі №640/24743/20

УХВАЛА

15 вересня 2021 року

Київ

справа №640/24743/20

адміністративне провадження №К/9901/32589/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року

у справі № 640/24743/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайфорт"

до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1,

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайфорт" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту ДАБІ м. Києва від 22 квітня 2020 року №83 "Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайфорт" задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року залишено без змін.

31 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 640/24743/20.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст.ст. 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ст. 329 КАС України.

Оскаржувана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалена 31 травня 2021 року, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду 26 серпня 2021 року, тобто пропустивши строк на касаційне оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ч. 1 ст. 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

До касаційної скарги додана заява про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій зазначено, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції отримано 15 червня 2021 року на підтвердження чого надано копію поштового конверта.

Поважність пропуску строку на касаційне оскарження скаржник пояснює тим, що з 29 квітня 2021 року у неї збільшилась завантаженість на роботі, крім виконання обов'язків начальника юридичного відділу на неї було покладено обов'язки відповідальної особи за фінансовий моніторинг. У період з 09 серпня 2021 року по 19 серпня 2021 року скаржник проходила навчання та 20 серпня склала кваліфікаційний іспит. Крім того, скаржник зазначає, що готувалася до подачі позову у іншій справі, який подано 19 серпня 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва (справа №761/30338/21) з метою усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою.

З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини.

Отже, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції отримано 15 червня 2021 року, однак касаційну скаргу подано лише 26 серпня 2021 року.

Значний проміжок часу з моменту отримання рішення суду апеляційної інстанції та поданням скаржником касаційної скарги вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.

Така бездіяльність/дії скаржника, на думку колегії суддів, можуть бути спрямовані на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом. Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" № 11681/85).

Колегія суддів зазначає, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Зважаючи на наведене, вказані скаржником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження причини його пропуску, не є поважними у розумінні вимог процесуального закону, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі частини 4 статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі частини 4 статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частини 4 статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які висловлені у постановах від 23 травня 2017 року у справі №800/541/16, від 02 січня 2018 року у справі №9901/22/17, від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16, від 02 липня 2018 року у справі №9901/657/18, від 10 січня 2019 року у справі №855/3/19, від 24 січня 2019 року у справі №808/5869/14, від 07 лютого 2019 року у справі №144/1883/15-а, від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17, від 13 березня 2019 року у справі №9901/947/18, від 15 березня 2019 року у справі №815/3276/15, від 25 березня 2019 року у справі №806/5246/14, від 29 березня 2019 року у справі №826/17479/18, від 01 липня 2019 року у справі №460/1019/16-а, від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, оскільки наведені судові рішення стосуються оцінки судом інших фактичних обставин справи. Так, у зазначених судових рішеннях різні предмети спору, що унеможливлює використання висновків Верховного Суду в межах даних правовідносин.

Щодо посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що договір суперфіцію, на підставі якого, ТОВ "Скайфорт" було користувачем земельної ділянки, припинив дію 22 жовтня 2019 року і на момент подачі повідомлення про початок виконання будівельних робіт (29 грудня 2019 року) ТОВ "Скайфорт" вже не було користувачем земельної ділянки, колегія судів зазначає що, відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального прав.

Оскільки вищезазначені доводи скаржника не були предметом розгляду по суті у судах попередніх інстанцій, тому такі вимоги не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції.

Так, скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями ч. 2 ст. 341 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження передбачених частиною 4 статті 328 КАС України та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів дати отримання оскаржуваного рішення або навести інші підстави з відповідними доказами.

У випадку неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, скарга буде повернута особі, яка її подала, відповідно до частини 2 статті 332 КАС України.

Неусунення недоліків касаційної скарги в частині неподання до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів дати отримання оскаржуваного рішення є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (пункт 4 частина 1 статті 333 КАС України).

Керуючись статтями 169, 328, 329, 330, 332, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 640/24743/20, викладені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.

Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 640/24743/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайфорт" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко