УХВАЛА

18 вересня 2018 року

Київ

справа №283/1721/15-а

адміністративне провадження №К/9901/13654/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. та судді Коваленко Н.В., під час розгляду в письмовому провадженні у касаційному порядку справи № 283/1721/15-а

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року

за позовом ОСОБА_2

до Малинської міської ради Житомирської області,

третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Малинської міської ради Житомирської області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Малинської міської ради при здійсненні управлінських функцій по забезпеченню дотримання вимог законодавства при встановленні тимчасових споруд; зобов'язати Малинську міську раду анулювати паспорт привязки № 15/14 групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (торговельні павільйони) по вул. Фрунзе біля магазину "Гастрономчик" виданого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 20 жовтня 2015 року та замовити роботи по демонтажу цієї групи тимчасових споруд.

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Малинської міської ради Житомирської області відмовлено повністю.

Позивачем подано апеляційну скаргу на вказану постанову.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Малинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2015 року скасовано, провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Малинської міської ради Житомирської області, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії закрито.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зазначив, що особа має право звернутися до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують права, свободи та законні інтереси позивача у публічно-правових відносинах за участю позивача. При цьому, оспорювані рішення, дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку. Крім того, позивачу роз'яснено право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

На ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в якій скаржник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для подальшого розгляду.

Касаційна скарга подана 24 березня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 283/1721/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Суддя-доповідач Берназюк Я.О. ухвалою від 07 вересня 2018 року прийняв до свого провадження адміністративну справу та призначив її до розгляду ухвалою від 17 вересня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 18 вересня 2018 року.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права. Зазначає також, що спір по цій справі є публічно-правовим, так як виник з приводу бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні контролю в сфері виконання будівельних норм з метою дотримання вимог протипожежного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною.

Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Передати справу № 283/1721/15-а за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до Малинської міської ради Житомирської області, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко