Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.08.2021 року у справі №520/34/21

УХВАЛА

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 520/34/21

адміністративне провадження № К/9901/28464/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т. Г.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 520/34/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:

- визнати протиправними бездіяльність та дії суб'єкта владних повноважень - Головного управління ПФУ в Харківській області з припинення та невиконання постанови Ізюмського міськрайонного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2-а-2576/10, зміненої в частині Постановою Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року К/9991/18894/11 (справа № 2-а-2576/2010) щодо зобов'язання Управління ПФУ Харківської області здійснити перерахунок із 4 листопада 2009 року розмірів пенсій, призначених згідно з розмірами, визначеними статтями 54 (державна пенсія) та 50 (додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю) Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у визначеному постановою суду для інваліда 3 групи розмірі державної пенсії із розрахунку шести прожиткових мінімумів та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та щодо зменшення з 01.09.2011 розміру пенсії ОСОБА_1 всупереч постанови Ізюмського міськрайонного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2-а-2576/10, в редакції постанови Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року К/9991/18894/11 про зобов'язання Управління ПФУ вчинити певні дії;

- зобов'язати Головне управління ПФУ в Харківській області негайно поновити ОСОБА_1 виплату державної (основної і додаткової) пенсії та виплачувати її протягом життя як інваліду 3 групи і ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 6,50 мінімальних пенсій за віком, як визначено у постанові Ізюмського міськрайонного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2-а-2576/10, зміненої в частині постановою Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року К/9991/18894/11, з 01.09.2011 із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням змін прожиткового мінімуму, та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування і виплату пенсії за рахунок державного бюджету України;

- зобов'язати відповідача розрахувати ОСОБА_1 заборгованість пенсії по інвалідності в розмірі, визначеному постановою Ізюмського міськрайонного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2-а-2576/10, зміненої в частині постановою Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року К/9991/18894/11 (справа № 2-а-2576/2010), згідно з розмірами, визначеними статтями 54 (державна пенсія) та 50 (додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю) Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням змін прожиткового мінімуму та виплачених сум;

- зобов'язати відповідача розрахувати з 01.09.2011 суми індексу інфляції та 3 % річних за користування чужими коштами за весь час заборгованості;

- зобов'язати відповідача подати звіт до адміністративного суду про виконання рішення суду;

- стягнути з Головного управління ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі з розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням змін прожиткового мінімуму та виплачених сум за період з 01.09.2011 по час звернення до суду і суми індексу інфляції та 3 % річних за користування чужими коштами за весь час заборгованості; завдану матеріальну шкоду у розмірі 77076,03 грн нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 04.11.2009 по 31.08.2011; 38085,98 грн суми індексу інфляції; 13873,68 грн 3 % річних за користування чужими коштами за весь час заборгованості, а всього 129035,69 грн матеріальної шкоди та 254748 грн завданої моральної шкоди.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі № 520/34/21 - скасовано.

Прийнято постанову, якою закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про:

- визнання протиправними бездіяльності та дій суб'єкта владних повноважень - Головного управління ПФУ в Харківській області з припинення та невиконання постанови Ізюмського міськрайонного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2-а-2576/10, зміненої в частині Постановою Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року К/9991/18894/11 (справа №2-а-2576/2010) щодо зобов'язання Управління ПФУ Харківської області здійснити перерахунок із 4 листопада 2009 року розмірів пенсій, призначених згідно з розмірами, визначеними статтями 54 (державна пенсія) та 50 (додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у визначеному постановою суду для інваліда 3 групи розмірі державної пенсії із розрахунку шести прожиткових мінімумів та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та щодо зменшення з 01.09.2011 розміру пенсії ОСОБА_1 всупереч постанови Ізюмського міськрайонного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2-а-2576/10, в редакції постанови Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року К/9991/18894/11 про зобов'язання Управління ПФУ вчинити певні дії;

- зобов'язання Головне управління ПФУ в Харківській області негайно поновити ОСОБА_1 виплату державної (основної і додаткової) пенсії та виплачувати її протягом життя як інваліду 3 групи і ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 6,50 мінімальних пенсій за віком, як визначено у постанові Ізюмського міськрайонного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2-а-2576/10, зміненої в частині постановою Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року К/9991/18894/11, з 01.09.2011 із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням змін прожиткового мінімуму, та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування і виплату пенсії за рахунок державного бюджету України;

- зобов'язання відповідача розрахувати ОСОБА_1 заборгованість пенсії по інвалідності в розмірі, визначеному постановою Ізюмського міськрайонного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2-а-2576/10, зміненої в частині постановою Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року К/9991/18894/11 (справа № 2-а-2576/2010), згідно з розмірами, визначеними статтями 54 (державна пенсія) та 50 (додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням змін прожиткового мінімуму та виплачених сум;

- стягнення з Головного управління ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі з розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням змін прожиткового мінімуму та виплачених сум за період з 01.09.2011 по час звернення до суду; завдану матеріальну шкоду у розмірі 77076,03 грн нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 04.11.2009 по 31.08.2011.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача розрахувати з 01.09.2011 суми індексу інфляції та 3 % річних за користування чужими коштами за весь час заборгованості; стягнути 38085,98 грн. суми індексу інфляції, 13873,68 грн. 3 % річних за користування чужими коштами за весь час заборгованості та 254748 грн. завданої моральної шкоди - відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 520/34/21 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів "а " - "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.

Так, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. А посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України має загальний характер, тому не може вважатися винятковим випадком.

Крім того скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).

На підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення прийнятого у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Проте, аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що скаржником не наведено обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 520/34/21.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій