Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.06.2021 року у справі №420/9088/20

УХВАЛА

19 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 420/9088/20

адміністративне провадження № К/9901/24896/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року

у справі №420/9088/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал"

до Міністерства інфраструктури України,

третя особа: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства інфраструктури України щодо нерозгляду у встановлений законодавством строк листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" від 17 червня 2020 року №273 про надання документа дозвільного характеру - Погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, здійснення будівельних та інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів;

- зобов'язати Міністерство інфраструктури України надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" - Погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, здійснення будівельних та інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів, а саме для здійснення будівництва двостороннього пірсу та інших робіт на стику причалів №10-11 Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська 26-А, кадастровий номер земельної ділянки 51108000000:03:001:0485, згідно Проекту Будівництво двостороннього пірсу у складі розширення та експлуатації інженерної та транспортної інфраструктури та виробничих потужностей з перевалки олії, зерна, харчових продуктів переробки олійних та зернових культур за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 26-А (на стику причалів №10,11 Чорноморської філії ДП АМПУ).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, позов задоволено.

24 червня 2021 року Міністерством інфраструктури України направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі №420/9088/20.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до такої не додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів дати отримання оскаржуваного рішення.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали скаржник надав до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції отримав на електронну адресу (представника відповідача) 24 травня 2021 року о 19 год 27 хв., а тому звернувшись із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції 24 червня 2021 року, відповідач не пропустив процесуальний строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, оскільки така подана у межах строку визначеного КАС України.

На підтвердження дати отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відповідачем надано його заяву про надіслання рішення суду апеляційної інстанції, яка 21 травня 2021 року направлена на електронну адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду, а також електронний лист-відповідь П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та супровідний лист у справі № 420/9088/20 від 30 квітня 2021 року про направлення постанови від 21 квітня 2021 року у цій справі. Вважає, що зазначені документи підтверджують факт отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції саме 24 травня 2021 року о 19 год 27 хв.

Крім того, зазначає, що оскільки електронний лист суду апеляційної інстанції від 24 травня 2021 року містить інформацію про те, що він надсилається у зв'язку із обмеженням кошторисного призначення на 2021 рік для оплат послуг поштового зв'язку, то це підтверджує факт не надсилання повного тексту оскаржуваної постанови у паперовій формі на адресу відповідача.

При цьому, відповідач зазначає, що оскільки до теперішнього часу функціонування Єдиної системи інформаційно-телекомунікаційної системи не розпочато, а Міністерство інфраструктури України у вказаній системі не зареєстровано, то копія оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції повинно направлятись виключно у паперовій формі.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає таке.

За змістом частини 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 329 КАС України визначає вимоги щодо строку на касаційне оскарження.

Так, згідно з цією статтею касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Стаття 329 КАС України.

Частинами 3 та 5 ст. 251 КАС України передбачено, що у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Відповідно до частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Надана касатором копія супровідного листа П'ятого апеляційного адміністративного суду про направлення постанови від 21 квітня 2021 року у цій справі на адресу відповідача датована 30 квітня 2021 року, що у свою чергу свідчить про виконання судом апеляційної інстанції вимог статті 251 КАС України, оскільки повний текст оскаржуваної постанови у цій справі складено 28 квітня 2021 року.

Доводи касатора про те, що постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року отримана лише електронною поштою 24 травня 2021 року о 19 год 27 хв. не можуть свідчити про порушення судом апеляційної інстанції статті 251 КАС України, оскільки наданий лист-відповідь суду апеляційної інстанції та заява відповідача про отимання судового рішення не є безумовною підставою щодо встановлення такого факту.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що касатором необґрунтовано поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки не надано доказів того, що судом апеляційної інстанції від 30 квітня 2021 року (супровідний лист П'ятого апеляційного адміністративного суду) не направлялось на адресу відповідача у паперовій формі оскаржуване рішення, зокрема, письмової відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа, про наявність/відсутність в матеріалах справи супровідного листа про направлення відповідного судового рішення, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким рішенням, розписок про отримання судового рішення; копією опису документів, що містяться в матеріалах справи, тощо.

Обґрунтування зводяться тільки до того, що таке рішення отримано лише на електронну пошту відповідача.

Крім того, посилання відповідача на те, що датою отримання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року є 25 травня 2021 року (тобто, дата проставлення штампу вхідної кореспонденції суб'єктом владних повноважень), колегія суддів не бере до уваги, оскільки відмітка вхідної кореспонденції відповідача не є належним підтвердженням дати отримання копії оскаржуваного судового рішення. Реєстрація вхідної кореспонденції є односторонньою дією і не може бути самостійним доказом отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції у зазначену дату. Така відмітка проставляється власноруч скаржником, який є зацікавленою особою.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 11 квітня 2018 року у справі №813/3254/17 та від 20 лютого 2020 року у справі №826/2274/18.

Інші доводи відповідача щодо встановлення дати отримання оскаржуваного рішення в електронній формі не свідчать про ненадсилання на адресу відповідача копії судового рішення суду апеляційної інстанції у паперовій формі.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 сттатті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог частин 1, 2 сттатті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова суду апеляційної інстанції у цій справі від 21 квітня 2021 року оприлюднена 30 квітня 2019 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи скаржника про те, що відповідач дізнався про оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції лише 25 травня 2021 року, не можуть свідчити про поважні причини пропуску строку звернення із касаційною скаргою 24 червня 2021 року.

Отже, інформацію про оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржник мав можливість отримати також і з Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 30 квітня 2021 року, однак, касаційну скаргу подано тільки 24 червня 2021 року.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, що кореспондується із приписами статті 44 КАС України.

Також, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали позивачу ознайомитись та отримати повний текст постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року.

До того ж, суд апеляційної інстанції розглядав справу № 420/9088/20 у відкритому судовому засіданні.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем до касаційної скарги додано платіжне доручення про сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі від 27 квітня 2021 року (одержано банком 29 квітня 2021 року), що також свідчить про суперечливість доводів скаржника щодо необізнаності із оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції та про неповажність причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Ураховуючи усі обставини у цій справі щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, колегія суддів зазначає про їх необгрунтованість та відсутність підстав для поновлення такого строку.

Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).

Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Таким чином, на даний час вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху не виконанні, інших підстав для поновлення строку, які б підтверджували поважність пропуску строку на касаційне оскарження не вказано.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Така правова позиція щодо вищезазначених процесуальних норм висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 грудня 2019 року у справі №0440/6892/18 та від 26 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000107.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.ст. 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Affaire prez de Rada
Cavanilles c. Espagne" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (заява № 116/1997/900/1112).

У справі "Дія 97" проти України" (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: "Каньєте де Хоньї проти Іспанії" ("Kanye de Honji v. Spain") заява № 55782/00, пункт 36; "Гору проти Греції" ( № 3) ("Gorou v. Greece" (no. 3)), заява № 21845/03, пункт 27; "Михолапа проти Латвії" ("Miholapa v. Latvia"), зава № 61655/00, пункт 24 та "Андрєєва проти Латвії" ("Andrejeva v. Latvia"), заява № 55707/00, пункт 99).

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статями 3, 121, 329, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі №420/9088/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" до Міністерства інфраструктури України, третя особа: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. В. Желєзний Я. О. Берназюк Н. В. Коваленко