Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2021 року у справі №344/3216/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 344/3216/19

провадження № К/9901/15996/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Бучик А. Ю., Мороз Л. Л.,

перевіривши касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі № 344/3216/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

установив:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі структурного підрозділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 145/1009m6/2018 від 26.07.2018 винесену головним інспектором будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Яворським М. Й. про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 4250 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
11.03.2020 закрито провадження у справі № 344/3216/19.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020 ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.03.2020 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
29.10.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області звернулась до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.12.2020 апеляційну скаргу відповідача залишив без руху через те, що скаржник не додав до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі. Одночасно суд встановив заявникові строк для усунення вказаного недоліку тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

05.01.2021 від скаржника надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, зазначеного в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020, яке було обґрунтоване тим, що на виконання ухвали, якою залишено апеляційну скаргу без руху, підготовлено службову записку через органи ДКС м. Києва до ДАБІ України, що займає значно більше часу, аніж наданий судом строк.

Ухвалою від 12.01.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд клопотання скаржника про продовження процесуального строку задовольнив та продовжив Державній архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області строк для усунення недоліку апеляційної скарги, зазначеного в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020, на десять днів з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 апеляційну скаргу повернуто скаржнику з огляду на те, що у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала скаргу, не було усунуто її недолік.

Після повернення апеляційної скарги Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області повторно подала апеляційну скаргу, до якої додала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вимоги свого клопотання мотивувала тим, що сплата судового збору здійснюється ДАБІ України, що займає значно більше часу, а тому строк, наданий судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху є надто коротким. Апелянт також вказував, що судовий збір за подання апеляційної скарги вже сплачено.

Ухвалою від 15.03.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначені заявником причини пропуску строку апеляційного оскарження визнав неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху. Також, суд апеляційної інстанції зауважив, що судовий збір апелянтом сплачено ще 02.02.2021 згідно платіжного доручення №30, однак апеляційну скаргу подано лише 09.02.2021. Скаржником не надано доказів неможливості подання апеляційної скарги вчасно з дня проплати судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали заявник звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку для звернення до апеляційного суду з відповідною скаргою, яке обґрунтував тим, що строк пропущений з підстав неналежного фінансування та те, що сплата судового збору здійснюється через органи Державної казначейської служби міста Києва. За наведених обставин скаржник вважав, що строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин та просив суд про поновлення відповідного строку.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.03.2021 визнав зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовив Державній архітектурно-будівельній інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.10.2020.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 та скерувати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частина 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, і зокрема щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом встановлена як одна з основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених також і нормами процесуального закону, і не можуть та не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або через допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, зумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків передбачене законом також для того, щоб дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та стимулювати своєчасне виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може бути потреба дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "добропорядного публічного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею самою.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що зазначені в клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а інших обставин, які могли б слугувати підставою для поновлення строку апеляційного оскарження, відповідач не зазначив.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області з дотримання норм процесуального права.

Отже, подана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, що відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись положеннями пункту 5 частини 1 та приписами частини 2 статті 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі № 344/3216/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя А. Ю. Бучик

Суддя Л. Л. Мороз