УХВАЛА

18 травня 2020 року

Київ

справа №804/15129/15

адміністративне провадження №К/9901/19834/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглядаючи в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-100" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року (головуючий суддя Семененко Я. В., судді: Бишевська Н. А., Добродняк І. Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-100" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" (як кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада-Інвест" (як позичальником) укладено кредитний договір №02-ЮЛ/11/15 й цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним між Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" (як іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мост-Плюс" (як іпотекодавцем) укладено іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №02-ЮЛ/11/15-і.

Предметом іпотеки відповідно до вказаного іпотечного договору виступало нерухоме майно - нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, 15, приміщення №1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення №І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв. м, приямок літ. а1, ґанок літ. а6 (реєстраційний номер за РПВН 5627231), що належить іпотекодавцю на праві власності згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 01 липня 2004 року, укладеного між іпотекодавцем та Приватним підприємством "Магазин №115 "Взуття", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І. Л. за реєстровим номером 2838.

У відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про іпотеку" 18 лютого 2011 року за №10851378 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С. П. проведено державну реєстрацію іпотечного договору та зареєстровано обтяження на вказане нерухоме майно, про що внесені відповідні записи до Державного реєстру іпотек.

13 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Топ-100" (цесіонарій, новий кредитор), Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" (цедент, первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада-Інвест" (боржник, позичальник) укладено договір відступлення права вимоги (цесії, заміни сторони в зобов'язанні) №КЛ/2012/08-15 (надалі - договір цесії), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за кредитним договором №02-ЮЛ/11/15 від 17 лютого 2011 року шляхом передачі новому кредитору всіх належних первісному кредитору прав та прийнятих на себе обов'язків за кредитним договором у повному обсязі, а саме: зобов'язань по сплаті боргу за кредитом у сумі 1 140 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року у справі №904/3106/14 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Топ-100" (далі - Товариство) визнано право власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, 15, приміщення №1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення №І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв. м, приямок літ. а1, ганок літ. а6.

14 травня 2015 pоку Товариство звернулось до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на вказане нежиле приміщення, проте Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області відмовила у такій реєстрації у зв'язку із наявністю обтяжень, встановлених щодо нежилого приміщення.

Обтяженням, яке стало причиною відмови, була податкова застава, накладена Інспекцією з огляду на те, що у ТОВ "Мост-плюс" (іпотекодавцем за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №02-ЮЛ/11/15-і від 17 лютого 2011 року) станом на 08 липня 2015 року існував податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 874751,80 грн., який стягнуто з боржника постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі №804/3371/14.

До установ банків направлено інкасові доручення, які повернуті без виконання, внаслідок чого податковим керуючим згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складено акт опису майна у податкову заставу від 26 січня 2015 року №4/32329052, в т. ч. на нежитлове приміщення загальною площею 110,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, 15, приміщення №1.

02 червня 2015 року Товариство звернулось до Інспекції із заявою про зняття обтяження з майна, до якої додало копію рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року у справі №904/3106/14, проте листом від 17 червня 2015 року №15813/10/04-61-25-18 відповідач відмовив у задоволенні заяви у зв'язку з відсутністю передбачених статтею 93 Податкового кодексу України підстав для звільнення зазначеного майна з податкової застави.

Не погодившись із такою відмовою, Товариство в жовтні 2015 року звернулось до суду з позовом (з урахуванням уточнень) до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним дій щодо включення до акту опису майна №4-32329052 від 26 січня 2015 року нежилого приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, 15, приміщення №1 (на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення №І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв. м, приямок літ. а1, ганок літ. а6); зобов'язання виключити з акту опису майна від 26 січня 2015 року №4-32329052 приміщення, що розташоване за адресою:

Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, 15, приміщення №1 (на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення №І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв. м, приямок літ. а1, ганок літ. а6).

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на те, що зазначене нерухоме майно включено до акту опису майна від 26 січня 2015 року як майно ТОВ "Мост-плюс" - платника податків, що має податкову заборгованість, разом з тим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року право власності на це майно визнано за Товариством, а відтак, оскільки ТОВ "Мост-плюс" вже не є його власником, включення відповідачем приміщення до акту опису було безпідставним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Інспекцію виключити з акту опису майна від 26 січня 2015 року №4-32329052 приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, 15, приміщення №1 (на першому поверсі житлового будинку літ.

А-4 нежитлове приміщення №І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв. м, приямок літ. а1, ганок літ. а6); в іншій частині позову відмовлено.

Вважаючи, що під час ухвалення постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, Інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року апеляційну скаргу Інспекції задоволено частково; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року скасовано, провадження в адміністративній справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України); роз'яснено позивачу його право на звернення з позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини між сторонами не мають ознак публічно-правового спору, а фактично стосуються прав на нерухоме майно, щодо якого застосовано податкову заставу, тобто наявний приватноправовий спір; крім того відповідно до статті 181, частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України право на нерухоме майно виникає лише з моменту державної реєстрації, проте у даному випадку право позивача на зазначене майно не зареєстровано, навпаки, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчать про те, що право на нерухоме майно, щодо якого застосована податкова застава, належить ТОВ "Мост-плюс"; що ж до суб'єктного складу спірних правовідносин як критерію розмежування справ адміністративної юрисдикції, то суд зазначив, що реалізація контролюючим органом таких повноважень як опис майна у податкову заставу безумовно віднесено до владних управлінських функцій відповідача, але у спірному випадку такі повноваження ним реалізовано по відношенню до ТОВ "Мост-плюс" й будь-яких владних рішень по відношенню до позивача відповідачем не приймалось; враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту цивільних прав, які позивач вважає порушеними, відтак з огляду на суб'єктний склад сторін він має вирішуватися у порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому, в касаційній скарзі позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки дії відповідача по включенню спірного нежитлового приміщення до акту опису майна (в податкову заставу) та, відповідно, накладення обтяжень створюють позивачеві перешкоди для реалізації його прав, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV, а саме - прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV й виникають з моменту такої реєстрації, а отже спір у даній справі носить саме публічно-правовий характер.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Враховуючи, що у цій справі її учасник оскаржує рішення суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції і Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїй постанові висновку щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 6 статті 346 КАС України.

Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу №804/15129/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-100" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-100" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду