Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2019 року у справі №826/16003/18

УХВАЛА

18 лютого 2019 року

Київ

справа №826/16003/18

адміністративне провадження №К/9901/3982/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі №826/16003/18 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч.2 статті 328 КАС України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. До таких ухвал віднесено: про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в ч.2 статті 328 КАС України, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Разом з тим, згідно п.2 ч.2 ст.333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до п.2 ч.2 ст.333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Предметом оскарження в суді касаційної інстанції в даному випадку є ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2018 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, якою переглянуто ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2018 року.

Разом з тим, з інформаційного ресурсу Єдиний державний реєстр судових рішень вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від
05.10.2018 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху на підставі частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України і надано позивачу час для обґрунтування строків звернення з даним позовом із зазначенням інших мотивованих підстав, оскільки доводи позивача, зазначені в позовній заяві як обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду із відповідним позовом, визнано судом неповажними.

На виконання вказаної ухвали суду першої інстанції позивачем було надано клопотання, в якому в обґрунтування строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів позивач посилається на те, що влітку 2018 року він періодично знаходився на відпочинку за межами міста Києва та за межами України в цілому, при цьому, обізнаність позивача зі строками звернення до суду та з моментом його звільнення, останнім не заперечувалась.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, вказаною нормою встановлено спеціальний порядок звернення до суду з позовами у вказаних справах.

Згідно з приписами частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Предметом оскарження в цій справі є, зокрема, наказ від 30.05.2018 №886-0 про звільнення позивача з роботи в Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

В подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від
29.08.2018 №826/9208/18 первинну позовну заяву ОСОБА_2 було повернуто позивачеві, у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що звернувшись до суду з адміністративним позовом, позивач повинен усвідомлювати можливість настання певних наслідків, необхідність бути на зв'язку з метою вчасного та повного виконання покладених на нього Кодексом адміністративного судочинства України обов'язків.

Крім того, скаржником не надано суду доказів про вчинення ним будь-яких активних дій, які б свідчили про заінтересованість з його боку бути обізнаним про рух справи за його позовом, в тому числі, на стадії розгляду первинної позовної заяви, що призвело до тривалого порушення визначених законодавцем строків для звернення до суду з вказаним позовом.

З огляду на вказане, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.

Аналогічної правової позиції додержується Верховний Суд у своїй ухвалі від
15.02.2018 по справі №800/499/17.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що вказані скаржником підстави не є особливими та непереборними обставинами, які б виправдовували таке тривале порушення строку для звернення до суду з вказаним позовом.

Таким чином, правильне застосовування норми права, в даному випадку стосовно правомірності повернення позовної заяви, з підстав не визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважними, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги.

Аналізуючи зазначені норми права та враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі №826/16003/18 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа