УХВАЛА

17 липня 2018 року

м. Київ

справа №127/28461/15-а

адміністративне провадження №К/9901/10040/18, К/9901/10042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у касаційній інстанції питання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи

за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - Виконком міськради, Міськрада, відповідно), треті особи: Служба у справах дітей Міськради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, КП "Архітектурно - будівельний сервіс", Дошкільний навчальний заклад №21, Департамент освіти Міськради, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Виконкому міськради та ОСОБА_4

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду, ухвалену 01 червня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Загороднюка А.Г., суддів Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_11 звернулись в суд з позовом, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Виконкому міськради від 06 серпня 2015 року № 1669 "Про надання дозволу на перенесення тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів).

Позов мотивовано, зокрема, тим, що при прийняті оспорюваного рішення відповідач вийшов за межі своєї компетенції та перетягнув на себе повноваження міської влади, чим порушив статті 12, 21 Земельного кодексу України, оскільки Виконком не може розпоряджатися землями територіальної громади. Встановлення гаражів на землях рекреаційної зони є зміною її цільового призначення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2016 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_11 до Виконкому Міськради.

Вінницький міський суд Вінницької області постановою від 14 червня 2016 року відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваним рішенням Виконкому Міськради права та законні інтереси позивача порушенні не були, оскільки дане рішення було прийнято без порушення вимог будівельних норм.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 01 червня 2016 року скасовував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що оспорювати рішення суб'єкта владних повноважень може також особа права чи обов'язки, якої не були визначені прийнятим рішенням. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається скасувати рішення суб'єкта владних повноважень спрямовані на приведення земельної ділянки до того стану, який існував до прийняття рішення. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб земельна ділянка, яка є власністю територіальної громади, перебувала у певному стані, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. При цьому, апеляційний суд вказав на недотримання відповідачем при прийнятті осорюваного рішення вимог частини 2 статті 19 Конституції України, оскільки воно прийнято з порушенням положень Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" та Державних будівельних норм України 360-92*.

17 та 18 червня 2016 року Виконком міськради та ОСОБА_4, відповідно, звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову апеляційного суду, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2016 року залишити в силі.

При цьому касаційна скарга Виконкому міськради мотивована тим, що визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням, а у цій справі прав або законних інтересів позивача з боку відповідача не має.

Водночас, ОСОБА_4 обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що ця справа непідсудна адміністративним судам, оскільки вимоги позивача направлені на право співвласника будинку на використання земельної ділянки, прилеглої до будинку.

Тобто, ОСОБА_4 оскаржує судове рішення з мотивів порушення судом правил предметної юрисдикції.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 22 червня 2016 року відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини 3 статті 3 КАС України).

Відповідно до частини 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частиною 1 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частиною 1 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, беручи до увагу ту обставину, що ОСОБА_4 оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №127/28461/15-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Справу 127/28461/15-а за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - Виконком міськради, Міськрада, відповідно), треті особи:

Служба у справах дітей Міськради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, КП "Архітектурно - будівельний сервіс", Дошкільний навчальний заклад №21, Департамент освіти Міськради - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду