Історія справи

Ухвала ККС ВП від 16.01.2018 року у справі №800/393/17
Ухвала КАС ВП від 05.02.2018 року у справі №800/393/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

13.03.2018 Київ П/9901/395/18 800/393/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Желтобрюх І.Л., суддів Бевзенка В.М., Білоуса О.В., Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

за участі: секретаря судового засідання Корецького І.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Склярук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, скасування рішення (ухвали) члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зобов'язання розглянути скаргу,

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправними дій щодо неприйняття до розгляду його скарги від 8 лютого 2017 року стосовно дисциплінарного проступку судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2, скасування рішення (ухвали) члена Першої Дисциплінарної палати ВРП Маловацького О. В. від 3 серпня 2017 року № 2570/0/18-17, зобов'язання розглянути скаргу заявника.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач в оскаржуваній ухвалі навів мотиви та підстави для залишення скарги без розгляду, які суперечать вимогам законодавства, чим порушив права особи, в інтересах якої діяв позивач. Фактично ОСОБА_1 у своєму позові не погоджується з залишенням без розгляду його дисциплінарної скарги на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2, внаслідок винесення членом Першої Дисциплінарної палати ВРП Маловацьким О.В. ухвали від 3 серпня 2017 року про залишення дисциплінарної скарги без розгляду та повернення її скаржнику.

26 вересня 2017 року ухвалою судді Вищого адміністративного суду України по справі відкрите провадження.

27 вересня 2017 року закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи у судове засідання на 9 жовтня 2017 року.

6 жовтня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання представника ВРП про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що оскарження ухвал членів Дисциплінарних палат ВРП не передбачено діючим законодавством України.

Клопотання про закриття провадження у справі не було вирішено в судовому засіданні 9 жовтня 2017 року в зв'язку з заявленим суддею Черпіцькою Л.Т., яка входила до складу колегії суддів по розгляду даної справи, самовідводом.

У наданих на адресу суду запереченнях на клопотання ОСОБА_1 послався на його безпідставність, оскільки Дисциплінарна палата є складовою ВРП, яка за своїм суб'єктивним складом є органом державної влади.

На підставі підпункту 7 пункту 1 розділу 7 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розпорядженням керівника апарату Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) від 15 грудня 2017 року № 1443 "Про передачу справ до Верховного Суду" адміністративний позов № 800/393/17 був направлений до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2018 року матеріали адміністративної справи передані до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду в порядку, встановленому законом.

Ухвалою від 5 лютого 2018 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження Верховного Суду та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження на 14 год. 00 хв. 13 березня 2018 року.

23 лютого 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло повторне клопотання представника ВРП про закриття провадження у справі, вмотивоване тим, що рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає, в тому числі й оскарження ухвал членів Дисциплінарних палат ВРП не передбачено діючим законодавством України, а тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з мотивів, викладених у ньому.

Представник ВРП у судовому засіданні зазначене клопотання підтримав.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши доводи клопотання про закриття провадження у справі, з'ясував наступне.

8 лютого 2017 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга адвоката ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_5, щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката ОСОБА_1 членом ВРП Маловацьким О.В. встановлено невідповідність вказаної скарги вимогам статті 107 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ухвалено рішення від 3 серпня 2017 року № 2570/0/18-17 про залишення дисциплінарної скарги без розгляду та повернення її скаржнику.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду із позовом.

Вирішуючи питання про наявність між сторонами публічно-правового спору та підсудність даної справи Касаційному адміністративному суду, колегія суддів, зауважує наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Вказане підтверджується і нормою частини 2 статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Тобто, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Частиною 10 статті 131 Конституції України установлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

Пунктом 3 частини 1 статті 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі-Закон № 1402-VIII).

Згідно з ~law22~ право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_5, реалізував право на звернення до ВРП з дисциплінарною скаргою на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2, яка на його думку, вчинила дисциплінарний проступок.

Згідно зі ~law23~ дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі-Закон № 1798-VIIІ), з урахуванням вимог Законом України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі-Закон № 1798-VIIІ.

За правилами ~law26~ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до ~law27~, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження здійснюється в розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються ~law28~ та регламентом ВРП.

~law29~ встановлено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених ~law30~, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

Отже статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП стосовно розгляду скарг та здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначаються Конституцією України, законами України "Про Вищу раду правосуддя" та "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно доданої до позовної заяви копії ухвали від 3 серпня 2017 року № 2570/0/18-17, постановленої членом Першої Дисциплінарної палати ВРП Маловацьким О.В, дисциплінарну скаргу адвоката ОСОБА_1 щодо дисциплінарного проступку судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2 залишено розгляду та повернуто як таку, що не відповідає вимогам ~law31~.

Зміст цієї ухвали свідчить, що попередню перевірку скарги ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_5, проведено як дисциплінарної скарги.

З огляду на постановлення оскаржуваної ухвали за результатами попередньої перевірки скарги дії ВРП щодо проведення попередньої перевірки не можуть бути самостійним предметом адміністративного позову, оскільки не породжують безпосередніх правових наслідків (не змінюють обсягу прав і обов'язків особи).

Крім того, ~law32~ визначено, що рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає.

Разом із ~law33~ № 1798-VII встановлено процедуру стосовно оскарження рішень, ухвалених Дисциплінарними палатами.

~law34~ встановлено, що скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

Згідно з положеннями ~law35~ до суду може бути оскаржене рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.

Зі змісту цього позову випливає, що ОСОБА_1 заявив позовні вимоги, які зводяться до визнання протиправними дій члена Першої Дисциплінарної палати ВРП Маловацького О.В. щодо невідкриття дисциплінарного провадження відносно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2, тобто фактично оскаржується діяльність щодо постановлення ухвали від 3 серпня 2017 року № 2570/0/18-17.

Водночас, нормою частини 3 статті 124 Конституції України закріплено, що Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.

За такого правового врегулювання та матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала щодо залишення без розгляду та повернення скарги позивача не підлягає оскарженню в судах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у даній справі було відкрито безпідставно, а тому підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Керуючись статтями 238,243,248,257,262,266,294, пунктом 5 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд,

ухвалив:

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, скасування рішення (ухвали) члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зобов'язання розглянути скаргу закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному частинами 5 та 6 статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути переглянута в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду з підстав, в порядку та строки, встановлені Главою 1 Розділу 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя І. Л. Желтобрюх

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус

Н. А. Данилевич

В. М. Шарапа

Повний текст ухвали виготовлено 16 березня 2018 року.