Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.09.2018 року у справі №815/4437/17

УХВАЛА

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №815/4437/17

адміністративне провадження №К/9901/60044/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від
11.07.2018 у справі №815/4437/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства "АО РАЙЗИНГ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "АО РАЙЗИНГ" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі №815/4437/17.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області 20.08.2018 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2018 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зв'язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку; статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та встановлено заявнику строк на усунення недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, вказавши підстави та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом та надати документ про сплату судового збору.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 10.09.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №0102924455133.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання, в якому останнім порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження судових рішень з обґрунтуванням поважності підстав пропуску такого строку.

Одночасно, у вказаному клопотанні відповідачем порушено питання про продовження строку на усунення недоліків в частині надання документа про сплату судового збору, яке мотивовано неможливістю сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі у відведений судом строк, у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень на 2018 рік, що в свою чергу унеможливлює проведення Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області платежів по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", зокрема, щодо сплати судового збору

На підтвердження фактів викладених у вказаному клопотанні, заявником надано копії листів Державної фіскальної служби України Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 12.09.2018, від 02.07.2018, від
15.06.2018 щодо виділення додаткових коштів для сплати судового збору, копії листів Державної фіскальної служби України Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 23.08.2018, від 30.08.2018, від
05.09.2018, від 14.09.2018, від 17.09.2018 про надходження документів щодо безспірного стягнення, копію листа Державної фіскальної служби України від
25.07.2018 щодо збільшення видатків,

Разом з тим, суд приходить до висновку, що дані докази є неналежними для задоволення клопотання відповідача, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, наприклад, звернення до податкового органу вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судових рішень у справі №815/4437/17 та отримання відповідного фінансування.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Це стосується і заявників, які маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак неналежне фінансування податкового органу не може слугувати підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктом 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету не є підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області не виконано вимоги ухвали Верховного Суду щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №815/4437/17.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №815/4437/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства "АО РАЙЗИНГ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..............

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду