Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2020 року у справі №640/10065/20

УХВАЛА

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 640/10065/20

адміністративне провадження № К/9901/21750/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Єресько Л. О., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу Громадської організації "Правниче партнерство України"

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року

у справі №640/10065/20

за позовом Громадської організації "Правниче партнерство України"

до Державної Ради Китайської Народної Республіки, Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального страхування України, Правління Фонду соціального страхування України, Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, народного депутата України Арістова Юрія Юрійовича, народного депутата України ОСОБА_1, народного депутата України ОСОБА_2, народного депутата України ОСОБА_3, народного депутата України ОСОБА_4, народного депутата України ОСОБА_5, народного депутата України ОСОБА_6, народного депутата України ОСОБА_7, народного депутата України ОСОБА_8, народного депутата України ОСОБА_9, народного депутата України ОСОБА_10, народного депутата України ОСОБА_11, народного депутата України ОСОБА_12, народного депутата України ОСОБА_13, народного депутата України ОСОБА_14, народного депутата України ОСОБА_15, народного депутата України ОСОБА_16, народного депутата України ОСОБА_17, народного депутата України ОСОБА_18, народного депутата України ОСОБА_19, народного депутата України ОСОБА_20, народного депутата України ОСОБА_21, народного депутата України ОСОБА_22, народного депутата України ОСОБА_23, народного депутата України ОСОБА_24, народного депутата України ОСОБА_25, народного депутата України ОСОБА_26, народного депутата України Люшняка Миколи Володимировича, народного депутата України Пасічного Олександра Станіславовича, народного депутата України ОСОБА_27, народного депутата України Северина Сергія Сергійовича, народного депутата України ОСОБА_28, народного депутата України ОСОБА_29, народного депутата України ОСОБА_30, народного депутата України ОСОБА_31, народного депутата України ОСОБА_32, народного депутата України ОСОБА_33, народного депутата України ОСОБА_34, народного депутата України ОСОБА_35, народного депутата України ОСОБА_36, народного депутата України ОСОБА_37, народного депутата України Кузьміних Сергія Володимировича, народного депутата України ОСОБА_38, народного депутата України Дубневича Ярослава Васильовича, народного депутата України ОСОБА_39, народного депутата України ОСОБА_40, народного депутата України Заславського Юрія Івановича, народного депутата України ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Правниче партнерство України" звернулась з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва, в якому просила:

- встановити, що відповідач - Державна Рада Китайської Народної Республіки та відповідальні підконтрольні йому лабораторії займаються ненормально небезпечною діяльністю, а також зобов'язати Державну раду Китайської Народної Республіки виплатити усі цивільно-правові збитки та реституцію, встановлені нормами міжнародного права (далі - вимога (1));

- визнати протиправною бездіяльність уряду Китайської народної республіки, Кабінету міністрів України, Міністерства охорони здоров'я України, Офісу Генерального прокурора України, Служби безпеки України, народних депутатів України - членів комітету Верховної ради з питань бюджету, а саме: ОСОБА_45, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_27, ОСОБА_48, ОСОБА_28, ОСОБА_29, та народних депутатів - членів комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування, а саме: ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_49, ОСОБА_38, ОСОБА_50, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_51, ОСОБА_41 щодо вжиття належних заходів реагування, спрямованих на захист населення від інфекційних хвороб та запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19;

- зобов'язати Кабінет міністрів України розробити та виконати відповідні державні цільові програми та санітарно-протиепідемічні правила і норми на виконання статті 3 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб";

- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України забезпечити проведення необхідних державних закупівель з дотриманням антимонопольного законодавства з подальшим оприлюдненням в електронній системі закупівель відповідного звіту;

- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України забезпечити проведення комплексних клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19;

- зобов'язати Міністерство соціальної політики України позбавити повноважень членів правління Фонду соціального страхування України у зв'язку з невжиттям заходів для своєчасного планування бюджету Фонду, формування резервного фонду, що призвело до нераціонального розподілу бюджетних коштів, забезпечити формування резерву коштів для забезпечення виконання завдань за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування в умовах ситуації, що склалася у зв'язку з необхідністю захисту населення від інфекційних хвороб та запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19;

- зобов'язати народних депутатів України - членів комітету Верховної ради з питань бюджету, а саме: ОСОБА_45, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_27, ОСОБА_48, ОСОБА_28, ОСОБА_29, та народних депутатів -членів комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування, а саме: ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, Зінкевич Яну Вадимівну, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_49, ОСОБА_38, ОСОБА_50, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_51, Стефанишину Ольгу Анатоліївну вчинити дії щодо парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законодавством про комітети Верховної Ради України: а) стосовно розробки та виконання відповідних державних цільових програм та санітарно-протиепідемічні правила і норми на виконання статті 3 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", б) за виконанням органами виконавчої влади (в тому числі, але не виключно: Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я та підконтрольних йому підприємств, установ та організацій, Міністерства соціальної політики та Фонду соціального страхування, Міністерства фінансів, Міністерства внутрішніх справ та інших міністерств, яким на виконання постанов Кабінету міністрів доручено виконання заходів, спрямованих на запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, в межах повноважень), органами Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, належних заходів реагування, спрямованих на захист населення від інфекційних хвороб та запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19;

- зобов'язати органи Служби безпеки України та Офісу Генерального прокурора України провести в межах повноважень перевірки з метою виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції вказаних органів, з подальшим проведенням їх досудового розслідування та розшуку осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених кримінальних правопорушень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пунктів 1, 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

27 серпня 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у який просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, ухвалити нове рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства та суперечать основним засадам адміністративного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводів касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, перевіряючи позовну заяву на відповідність її вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року позов залишено без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви, а саме: приведення вимоги (1) у відповідність до частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України та надання доказів сплати судового збору за подачу адміністративного позову у розмірі 16
816,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 15 травня 2020 року позивачем надано до суду докази сплати судового збору за подачу адміністративного позову у розмірі 16
816,00 грн. та нову редакцію позовної заяви, в якій, на думку позивача, позовну вимогу (1) приведено у відповідність до частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України.

Повертаючи позовну заяву Громадської організації "Правниче партнерство України", суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, які встановлені ухвалою суду від 15 травня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, позов підлягає поверненню особі, яка його подала.

Зокрема, судами вказано на те, що наведені позивачем доводи щодо можливості звернення з вимогами в даному позові до Державної Ради Китайської Народної Республіки та зазначення такого суб'єкта в якості відповідача в цій справі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказане суперечить приписам КАС України та положенням Конституції України.

Також судами при вирішенні питання про повернення позовної заяви зауважено, що позивачем в одному позові заявлені вимоги, які мають вирішуватися за правилами різних судочинств, чим порушено правила про їх об'єднання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

Офіційне тлумачення положень частини 2 статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на виконання вимог ухвали суду від 15 травня 2020 року позивачем надано нову редакцію позовної заяви з додатками, в якій вимогу (1) було викладено наступним чином: "визнати дії Державної Ради Китайської Народної Республіки та відповідальних підконтрольних їх лабораторій щодо навмисного невжиття належних заходів реагування, спрямованих на захист населення від інфекційних хвороб та недопущення поширенню на території всіх держав світу, в тому числі. України, коронавірусу SARS-CoV-2, який спричиняє хворобу COV1D-19, та зобов'язати Державну раду Китайської Народної Республіки виплатити усі цивільно-правові збитки та реституцію відповідно до норм міжнародного права, завдані громадянам України внаслідок поширення на території України коронавірусу SARS-CoV-2. який спричиняє хворобу COV1D-19".

Разом з цим, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач, усуваючи недоліки позовної заяви щодо питання про визнання дій Державної Ради Китайської Народної Республіки та відповідальних підконтрольних їй лабораторій протиправними із зобов'язанням Державна Рада Китайської Народної Республіки вчинити певні дії, не розкрив найменування відповідальних підконтрольних лабораторій та не зазначив вказаних суб'єктів в складі відповідачів за вказаним адміністративним позовом, що свідчить про не усунення недоліків позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 15 травня 2020 року.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів першої та апеляційної інстанції з огляду на правильне застосування судами норм процесуального права при вирішенні питання щодо відповідності даної позовної заяви положенням КАС України.

Щодо обґрунтування правомірності зазначення Державної Ради Китайської Народної Республіки в якості відповідача, позивачем в новій редакції позовної заяви звернуто увагу на те, що саме протиправні дії керівництва Китайської Народної Республіки призвели до інфікування та смертей сотень тисяч людей по всьому світу. Також було вказано на те, що позов подано у зв'язку із фактичними наслідками та необхідністю відповідного відшкодування внаслідок створення та випуску випадково або в інший спосіб коронавірусу, відомого як COVID-19 КНР та її відомствами як біологічної зброї в порушення Угоди Китаю за міжнародними договорами.

Колегія суддів стосовно цих доводів позивача про можливість зазначення в якості відповідача Державну Раду Китайської Народної Республіки, зазначає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на те, що згідно із пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною 4 статті 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено Частиною 4 статті 46 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Отже, з урахуванням аналізу зазначених правових норм, судами попередніх інстанцій вірно вказано на те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, де відповідачем може виступати суб'єкт владних повноважень чи його посадова особа, що утворена і діє на підставі Конституції України та Законів України, або міжнародних договорів, згода на які надана Верховною Радою України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про невідповідність процесуальним положенням КАС України позовних вимог щодо можливості звернення до Державної Ради Китайської Народної Республіки та зазначення такого суб'єкта в якості відповідача є законними і обґрунтованим та не спростовує доводів скаржника стосовно суперечливості висновку суду апеляційної інстанції в цій частині.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо розгляду певних позовних вимог за правилами кримінального судочинства, оскільки зобов'язання органів Служби безпеки України та Офісу Генерального прокурора України провести в межах повноважень перевірки з метою виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції вказаних органів, з подальшим проведенням їх досудового розслідування та розшуку осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених кримінальних правопорушень, стосуються процесуальної діяльності вказаних органів по виявленню, розкриттю та розслідуванню злочинів, оскарження дій, бездіяльності та рішень яких передбачено статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, що свідчить про вирішення відповідних питань за правилами різних судочинств та порушення позивачем правил про об'єднання позовних вимог (з урахуванням вимог частини 4 статті 172 КАС України).

Слід також зазначити про обґрунтоване посилання судів попередніх інстанцій в цій частині на положення частини 2 статті 19 КАС України, якими визначено вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Посилання позивача у касаційній скарзі на судову практику щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з Російської Федерації за ведення агресивної війни проти України ( №554/4051/19 та №554/8970/16-ц) Суд не бере до уваги, оскільки судові справи даної категорії розглядались не в порядку адміністративного судочинства та вказані скаржником доводи в цій частині не перебувають у взаємозв'язку з обставинами даної справи, зокрема, при вирішенні питання щодо виконання позивачем вимог ухвали суду від 15 травня 2020 року.

Частиною 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, надавши правову оцінку заяві про усунення недоліків позовної заяви, враховуючи не усунення позивачем недоліків позовної заяви, що є підставою для застосування правових наслідків невиконання вимог законодавства щодо порядку оформлення та пред'явлення адміністративного позову, апеляційний суд дійшов до висновку про правомірність винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву з підстав не усунення недоліків, вірно застосував положення пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано наголосив, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Доводи касаційної скарги, зазначені в ній міркування та судження не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до касаційної скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2,3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд констатує, що правильне застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, в зв'язку з чим касаційну скаргу Верховний Суд визнає необґрунтованою.

За такого правового регулювання та обставин цієї справи, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 19, 169, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Правниче партнерство України" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №640/10065/20.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена................................................

А. В. Жук

Л. О. Єресько

Н. М. Мартинюк

Судді Верховного Суду