Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2019 року у справі №580/911/19

УХВАЛА

13 вересня 2019 року

Київ

справа №580/911/19

адміністративне провадження №К/9901/25346/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від
16.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
06.08.2019 у справі № 580/911/19 за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Головного управлінняДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИЛ:

03.09.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.02.2019 №0032685012, щодо застосування до АТ "Банк "Фінанси та Кредит" штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 1020,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпунктів 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1статті 75, статей 76 та 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено камеральну перевірку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

За результатами перевірки складено акт від 25.01.2019 № 512/23-00-50-12-007/098078556, "Про результати камеральної перевірки податкової звітності", яким зафіксовано несвоєчасне подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік по граничному терміну подання звітності 03.08.2016 декларацію фактично подано 18.08.2016 чим порушено п.п. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 25.01.2019 № 512/23-00-50-12-007/098078556 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 №0032685012, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняте Головним управлінням ДФС у Черкаській області податкове повідомлення-рішення від
27.02.2019 №0032685012 у розмірі 1020,0 грн є правомірним.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №580/911/19, в якій просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №580/911/19 є скасування та визнання протиправним податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 №0032685012 у розмірі 1020,00грн.

З таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі № 580/911/19 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Крім того, в касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 5 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Частинами 1 та 2 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи; питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.

Проаналізувавши зазначені в клопотанні підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки Суд не вбачає в спірних правовідносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права, які є чіткими та в повній мірі дозволяють вирішити спір.

Керуючись статтями 333, 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про передачу справи № 580/911/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі № 580/911/19 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова