Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.12.2020 року у справі №560/2533/20

УХВАЛА

15 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 560/2533/20

адміністративне провадження № К/9901/32529/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О. В.,

суддів - Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини А2502 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2502 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини А2502, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2502 щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов'язати військову частину А2502 нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2502 щодо ненарахування та невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.09.2018;

- зобов'язати військову частину А2502 нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 11.09.2018;

- зобов'язати військову частину А2502 нарахувати та виплатити позивачеві з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 №100 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 за період з 12.09.2018 по дату фактичного розрахунку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А2502 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 вересня 2018 року. Зобов'язано військову частину А2502 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 вересня 2018 року. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А2502 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з
01.01.2016 по 11.09.2018 року. Зобов'язано військову частину А2502 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по
11.09.2018 року. Зобов'язано військову частину А2502 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки та індексації грошового забезпечення за період з
01.01.2016 по 11.09.2018, до дня фактичного розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
15.01.2004 року № 44.

Спірні правовідносини розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

24 листопада 2020 року зазначена касаційна скарга надіслана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах засобами поштового зв'язку відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, як відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

- особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

- справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

- суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частиною 4 статті 257 КАС України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби на посаді техніка лабораторії пункту збору та обробки інформації центру обробки розвідувальної інформації у званні прапорщика.

Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність обставин, виключний перелік яких викладено в пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, на підставі чого оскаржувані судові рішення підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою військової частини А2502 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2502 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. В. Кашпур

Судді: Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко