Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2021 року у справі №440/53/21

УХВАЛА

16 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 440/53/21

адміністративне провадження № К/9901/29029/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н. А.,

суддів: Уханенка С. А., Шевцової Н. В.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №440/53/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИЛ:

09 серпня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслано за допомогою системи "Електронний суд" 06.08.2021).

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 11.11.2020 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №440/4513/18; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2102,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про закінчення виконавчого провадження №60847781 від 11.11.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

В розумінні пункту 12 частини 1 статті 4 КАС України судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.

Суд зазначає, що з огляду на конструкцію правової норми, закріпленої частиною 3 статті 333 КАС України, зазначена норма КАС України застосовується до перегляду в касаційному порядку ухвал, рішень та постанов прийнятих у справах, визначених КАС України.

У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судове рішення у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення органу державної виконавчої служби, винесеного в рамках виконавчого провадження, особливості провадження якого регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржник жодним чином не обґрунтував в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Проаналізувавши встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, предмет спору та обраний скаржником спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Аналіз правових норм та обставин справи доводить відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтею 287, статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №440/53/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіН. А. Данилевич С. А. Уханенко Н. В. Шевцова